У Оксани в житті була мрія – поступити в педагогічний і стати вчителькою. Для цього дівчина старанно вчилася в школі, щоб добре здати вступні іспити.
Мрія дівчини здійснилася, але лише частково. Бо провчилася вона всього один рік. А потім захворіла мама, і треба було повертатися додому, в село.
Старша сестра, Валентина, яка тоді закінчувала п’ятий курс університету, заявила, що додому вона повернутися не зможе, бо вже роботу собі в місті гарну знайшла. Та й наречений їй пропозицію зробив, вона заміж зібралася – так що повертатися в село вона не може.
Мама вмовляла Оксанку не кидати навчання, мовляв, сусіди допоможуть, та й родичі якісь ще в селі є, то ж не кинуть її напризволяще. Але дівчина вирішила, що поки залишає свою науку і їде до мами, а коли та трохи одужає, то можна буде подумати і про продовження.
Вдома дівчина влаштувалася на роботу в місцевий магазин, адже хоч старша сестра і обіцяла допомагати, слова не стримала. Постійно бідкалася, що самим не вистачає на життя в місті.
То ж Оксані довелося розраховувати самій на себе. А Валентина тим часом заявила, що раз Оксана матір доглядає, то їй і дістанеться батьківський будинок, претендувати на свою частку в нім Валя не буде.
Десять років так і було. Оксана вийшла заміж і привела чоловіка додому. А Валентина з чоловіком переїхали жити в Сочі, тож в село не приїжджала жодного разу.
Все спілкування сестер зводилося до телефонних розмов раз в місяць. У Валентини все і справді складалося добре, двійко діток народилося.
Але війна все змінила. Валентина з дітьми приїхала в село без попередження ще на початку літа. Заявила, що це і її будинок, оскільки в ньому теж якась частка має належати їй.
Оксана з чоловіком тільки переглянулися, ну не виженеш сестру з дому в такий складний час. Але одна справа впустити пожити, і зовсім інша – ділитися майном, тепер уже можна сказати – своїм майном, бо за ці роки вони багато чого доробили за свій кошт.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую