fbpx
Життєві історії
Валентина не йшла, а летіла на зустріч з майбутніми сватами. Вона думала, що батьки дівчини будуть розмовляти з нею про весілля їхніх дітей. Але мама дівчини сказала при зустрічі, що її син не рівня їхній доньці, тому вони не дають згоди на це весілля. Після всього сказаного, вони піднялися і пішли, а Валентина сиділа, ніби її чимось облили. Жінка отримала, як в народі кажуть «відповідь», як вона колись поступила з дівчиною Лесею, так вчинили і з нею

Валентина Михайлівна сама ростила сина Михайла і нікому його в образу не давала. Час минав, хлопчик ріс, закінчив школу, поступив в університет, закінчив його. Зараз працює у великій компанії менеджером середньої ланки, мамина гордість і опора – думала вона.

Син і справді виріс на славу – і красивий, і розумний. То ж мама почала мріяти про майбутню невістку, яка мала бути не гіршою, ніж син – бути розумною, красивою, походити з гарної, бажано заможної сім’ї.

Валентина Михайлівна не надавала значення черговий пасії сина, але він привів її додому і представив, як свою майбутню наречену. Вона не могла допустити, щоб якась миршавий сільська дівчина була дружиною її синові.

Вона вважала, що у його сина повинна бути гідна дружина, з вищою освітою, з хорошої сім’ї, з міста. В присутності сина Валентина Михайлівна вирішила мовчати, всіляко скриваючи своє невдоволення, але вона твердо вирішила, що не бути цій дівчині її невісткою.

Вона подзвонила Лесі, так звали новоспечену майбутню дружину сина, і попросила про зустріч. Леся спізнювалася, і коли вона прийшла жінка їй сказала, все, що вона думає про неї і їхнє весілля. Дівчина – не рівня її сина, що їм ніде буде жити, він має вищу освіту, а у неї лише технікум, і, що вона літня людина і хоче на старості років відпочити.

Лесі було дуже боляче і прикро, але вона зрозуміла, що їм з Михайлом доведеться розлучитися, не дивлячись на те, що вона його дуже любила.

Леся вже заочно навчалася в університеті на момент зустрічі з Михайлом. Йшов час, Михайло все шукав ту єдину, з якою зможе пов’язати своє майбутнє життя. Ось одного разу він приходить додому не сам, а з дівчиною Ларисою, і представляє її, як свою дружину. Валентина Михайлівна була дуже рада такій невістці, міська, c університетською освітою, з забезпеченої сім’ї, її радості не було меж. Вона сиділа і мріяла, ось, нарешті, її синочку попалася гідна дівчина, але не тут, то було.

Подзвонили батьки дівчини і попросили про зустріч, Валентина Михайлівна не йшла, а летіла на цю зустріч, вона думала, що батьки дівчини будуть розмовляти з нею про весілля їхніх дітей. Але мама дівчини сказала при зустрічі, що її син не рівня їх Ларисі, у неї є своя квартира, а у нього квартири немає, вона – начальник відділу у фірмі батька, а він всього лиш менеджер середньої ланки. Одним словом, вони не дають згоди на весілля їхньої дочки з її сином.

Після всього сказаного, вони піднялися і пішли, а Валентина Михайлівна сиділа, ніби її хтось чимось облили. Жінка отримала, як в народі кажуть «відповідь», як вона колись поступила з дівчиною Лесею, так вчинили і з нею. Не рий яму іншому, сам у неї потрапиш.

Не дарма кажуть, що свою долю і конем не об’їдеш. Через якийсь час Михайло знову зустрів Лесю. Виявляється, Леся закінчила університет, і її запросили працювати в компанію, де працював Михайло, і тепер вона начальник у нього.

Леся все розповіла Михайлу про причини їх розриву, і про те, що зробила його мама. Михайло пообіцяв, що серйозно поговорить з мамою і що такого більше не повториться.

Через кілька днів Михайло вдруге привів Лесю додому і сказав матері, що дуже любить свою Лесю, що він її знайшов і більше втрачати не хоче.

Тільки тепер Валентина Михайлівна зрозуміла, що могла власними руками зруйнувати щастя власного сина. Незабаром відбулося весілля Михайла і Лесі, у них все добре. І лише Валентина Михайлівна досі почувається винною і не перестає дякувати долі, що все склалося саме так.

Фото ілюстративне – poleznee.

You cannot copy content of this page