fbpx
Життєві історії
Валентина хоч і не хотіла, але все ж наважилася поїхати на весілля до племінника. Не заради сестри, яка багато років тому забрала у неї чоловіка, а заради дітей, адже у її доньки одружується, як не крути, рідний брат

Валентина цього разу, як ніколи, не хотіла повертатися додому. Тут, в Італії, вона нарешті знайшла спокій для своєї душі, хоч і працює багато. Що вона пережила – одному Богові відомо. Адже знати, що чоловік тобі зраджує, і неабияк з ким, а з рідною сестрою – дуже складно… Все це тягнеться вже багато років і ніяк не може закінчитися. Саме тому і подалася Валентина 10 років назад в Італію.

Зоя, молодша сестра Валентини, завжди все хотіла робити, як її старша сестра. Наслідувала її в усьому. В дитинстві захоче Валя ляльку з білим волоссям, і Зої тут же стає нецікавою її лялька-брюнетка і закінчувалося все тим, що батьки йшли в магазин і купували молодшій доньці таку ж ляльку, як і в старшої.

Коли дівчатка підросли, Зоя хотіла вдягатися так, як Валентина. Ні, не в подібні речі, а саме в її одяг. Різниця у віці між дівчатами була невелика, всього один рік, то ж Зоя без проблем одягалася в спіднички, сукні чи курточки старшої сестри. Валентина не перечила, адже для молодшої улюбленої сестрички їй було не шкода нічого.

Коли Валентина закінчила школу, поїхала з села в обласний центр, поступати в університет. З дитинства дівчина мріяла стати вчителькою молодших класів. І у неї все вийшло, а от молодшій сестрі через рік не вдалося поступити в університет, тому вона була змушена піти вчитися в коледж.

Якось після третього курсу Валентина привезла додому Михайла, свого нареченого. Хлопець дуже сподобався її батькам, але також припав до душі молодшій сестрі. Зоя цього не помічала, вже тільки після весілля така думка промайнула у неї, коли одного разу на дні народження мами, Зоя відверто фліртувала з її чоловіком.

Але Валентина відразу відкинула цю думку, та дарма… З Михайлом вони жили в місті, в квартирі, яка залишилася чоловікові від бабусі. Зоя інколи приїжджала до них в гості. А одного разу попросилася пожити у них два тижні, мовляв, шукає роботу, постійні співбесіди і з села важко щодня добиратися.

Саме в цей час Валентина лягла в лікарню, так як дуже хотіла дітей, а поки нічого у них з чоловіком не виходило. Бог змилостивився над Валею і Михайлом і невдовзі вона зрозуміла, що чекає дитину. Першою, кому вона розповіла про це, була її сестра Зоя. Та якось не дуже радісно сприйняла цю новину і ошелешила сестру тим, що теж чекає дитину. Хто батько, так і не сказала, натякнула лише, що чоловік одружений, чужу родину руйнувати вона не збирається, тому буде народжувати сама.

У березні Зоя народила чудового хлопчика, а через місяць у Валентини і Михайла народилася донечка. Діти часто разом гралися у бабусі і з кожним роком Валентина все більше помічала їхню схожість між собою. І знову гнала сумні думки від себе, і знову дарма… Не хотіла помічати і того, що Михайло усе, що купував їхній донечці, купував і племінникові.

Якось Валентина не витримала і запитала Зою прямо, хто батько її дитини, чи, бува, не її Михайло. Зоя наче зраділа цьому запитанню і без зайвого сум’яття зізналася, що так – батьком її сина є Михайло. І що вони давно кохають один одного, але Михайло жаліє Валентину і тільки тому її не кидає.

Про розмову з сестрою Валентина нічого не сказала чоловікові, а тільки почала тихенько збирати документи, щоб поїхати в Італію. Багато її знайомих там непогано влаштувалися. За донькою, якій на той час виповнилося 10 років, мала наглядати мама, а чоловікові вона сказала, що їде заробляти гроші, бо хоче щоб у них був власний будинок.

За 10 років Валентина всього кілька разів була вдома. Через рік забрала доньку до себе в Італію. Будинок таки збудувала – висилала гроші батькам, а вони будували. Валентина і сама не знає, чи знадобиться їй цей двоповерховий палац, адже і її життя, і життя її доньки налагодилося тут, в Італії.

Михайло так і не наважився подати на розлучення. Продовжував жити в своїй квартирі. Зою до себе жити не взяв, але і не припинив спілкування з нею. Чи сказали вони синові Зої, хто його батько, Валентина не відала.

Але нещодавно Зоя зателефонувала Валентині в Італію, просила приїхати на весілля. Син після третього курсу закохався в свою одногрупницю, Зоя вже й онука чекає. Тому запрошувала сестру з донькою розділити їхню радість. Хоч і не хотіла, але Валентина все ж наважилася поїхати на весілля. Не заради сестри, заради дітей, адже у її доньки одружується, як не крути, рідний брат…

Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонений.

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.

You cannot copy content of this page
facebook