fbpx

Вадим оголосив, що ми одружимося через рік. Я була дуже щасливою і всі мені заздрили, що такого чоловіка відхопила. Йшли роки нашого шлюбу, а дітей у нас не було. Лише згодом я дізналася таємницю свого чоловіка, краще б я тоді його послухала

Одного разу, коли я навчалась в інституті, до мене підійшов хлопець, він представився, сказав, що звати його Вадим і, що я йому дуже подобаюсь. Така прямота мене не аби як здивувала, я навіть розгубилась, але сама не знаю чому відповіла йому взаємністю. Уже ввечері ми пішли з ним в кіно, а через тиждень я була закохана в Вадима по самі вуха. Він був уважний, серйозний і дуже відповідальний. Мені здавалося, що його життя було розписане до найдрібніших деталей.

Я ні на одну хвилину не сумнівалася, що він – той самий. На відміну від хлопців моїх подруг, які не поспішали давати серйозні обіцянки, Вадим буквально через пару місяців оголосив, що ми одружимося через рік, коли він закінчить навчання. Всі дівчата заздрили мені – ще б пак, відхопила кращого студента з факультету. Йому пророкували велике майбутнє, ще до закінчення навчання у нього було як мінімум три вакансії, куди його запрошували на роботу.

В своїй родині, Вадим був старшим сином, а крім нього було ще четверо дітей. Батьки постійно працювали, тому він завжди сидів з молодшими братиками і сестричками. Аж до інституту, всі проблеми молодших – вирішував він. Лише пішовши вчитися, він трохи вирвався з постійних обов’язків. Однак, так чи інакше, хтось із його сім’ї завжди щось від нього хотів. Мабуть, саме через це, Вадим зовсім не хотів мати своїх дітей.

Я вважала, що ось одружимося, і це пройде. Але після весілля нічого не змінилося. Через три роки я вже не могла ні про що думати, крім як про дитину. Але всі мої спроби завести розмову про це зводилися до категоричної відмови, а в кращому випадку він казав, що можливо пізніше.

Через деякий час, я дізналася що чекаю дитину, я навіть не знала, що мені робити. Я набралась сміливості і тремтячим від щастя голосом повідомила Вадима про радісну новину. Він мовчки подивився на мене, мовчки вийшов з кімнати, мовчки зібрався і поїхав. Повернувся він через два дні і сказав: “Ти знала, що я не хочу дітей, але я бачу, що для тебе це важливо, так що нехай буде по твоєму”.

Коли на світ з’явився наш малюк, Вадим не брав його на руки до восьми місяців, і лише, коли малюку виповнився рік, Вадим наважився взяти його на руки. Наше життя потроху налагоджувалося. Коли треба було, ми наймали няню, і я намагалася забезпечити чоловікові можливість побути удвох, зустрітися з друзями, сходити в ресторан. Все те, від чого він не хотів відмовлятися.

Довгий час все було чудово, але через п’ять років, в мене з’явилось непереборне бажання другої дитини. Я хотіла знову потримати на руках маленьке диво. Та й синок постійно випрошував братика або сестричку. Але коли я про це сказала Вадиму, то у відповідь почула такі слова: ” Ніколи в житті. Один раз я тебе пробачив, але більше мені дітей не потрібно. Я досить з ними награвся. Вирішуй – або я, або ще одна дитина “.

І тоді я наважилася на обман. Що я робила, розповідати не буду, але я домоглася свого. Все-таки, я думала, що чоловік, як і першого разу, мене пробачить. Але все виявилося зовсім не так. Коли я повідомила чоловіку, що я знову чекаю дитину, Вадим мовчки зібрав речі і пішов.

В відведений термін на світ з’явилися двоє дівчаток – близнюків. Я навіть не уявляла як я сама буду виховувати трьох дітей. Не було часу, не було грошей, не було зайвих рук. Кілька разів я засипала на ходу. Але тут мені допомогли родичі чоловіка – його сестри ночували у мене по черзі. Через рік  стало трохи легше. Чоловік залишив мені квартиру і виплачує аліменти, але лише на старшого сина, своїх доньок він не бачив жодного разу і не визнав їх. Я стала працювати на дому і отримую хороші гроші, але прикро, що Вадим так холодно усіх нас покинув.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – legkovmeste.ru

You cannot copy content of this page