fbpx
Життєві історії
В зазначений термін свати гроші нам не повернули. Ми про все розповіли зятю, він сказав, що сам поверне борг за своїх батьків, але ми з чоловіком вирішили у нього нічого не брати

У нас з чоловіком дві дочки. Молодшій 16 років, вона ще вчиться в школі. А старша, 26-річна Ірина, нещодавно вийшла заміж. Ми відразу впустили молодят в нашу спадкову квартиру. Хоч ми і небагаті люди, але житлом своїх дочок забезпечили – дві бабусі з обох сторін залишили нам свої квартири.

У батьків зятя зовсім інше ставлення до грошей, економити свати не люблять – витрачають все, що є, ні в чому собі не відмовляючи. Очевидно, так вони й живуть усе життя. Ні накопичень, ні активів. Як каже сваха, їм, на відміну від нас, ніхто з бабусь квартири не залишав, а самим на квартиру заробити важко. Сперечатись зі свекрухою своєї дочки — собі дорожче. Життю їх уже не навчити, та й навіщо? У Ірини з Тарасом своя родина. Зять працює, сім’ю забезпечує, і добре.

Щоправда, зараз донька в декреті, нашому онукові лише рік, але ні дочка, ні зять допомоги не просять, дають собі раду. Вони й так за ці роки і зробили ремонт, і меблі частково поміняли. Донька, щоправда, засмучувалася, що в них і досі стоїть старий бабусин кухонний гарнітур.Ми б раді дочці допомогти, у нас із чоловіком гроші відкладено. Але ми їх тримаємо про всяк випадок для молодшої доньки, якщо доведеться оплачувати їй навчання. У нас є приклад перед очима. Молодшій сестрі зятя 18 років, улітку школу закінчила, на бюджет не пройшла.

– Треба ж її вчити, – сумувала сваха, – а у нас зараз грошей зовсім немає! Чоловіку обіцяли заплатити за роботу, але у жовтні, а сплатити платне відділення треба раніше. Виручайте, рідні!

Сват працює у будівництві, там одержання грошей залежить від термінів здачі об’єкта. Ми з чоловіком порадилися та вирішили грошей родичам дати. Розмова відбувалася при дітях, незручно було відмовити.

– Якраз у жовтні віддадуть і ми подаруємо молодим кухню, – сказав потім мій чоловік, – з технікою під ключ. Все ж таки така дата…

Наприкінці листопада у Ірини і Тараса якраз ювілей – 5 років сімейного життя. Я з чоловіком погодилася. На гарні добротні меблі та необхідну техніку якраз вистачить.

Але в зазначений термін свати гроші не повернули, просили зачекати ще два тижні. Я обрала гарнітур, прицінилася, придивилася, чекаю грошей.

– Мамо, – дзвонить дочка нещодавно, – приїдь, нам свекри такий подарунок зробили на 5 років весілля!

Збираюся, їду. Чоловік на роботі був. Приїжджаю та рота відкрила: кухонний гарнітур доньці свекри подарували. Не такий, який я надивилася, але Іринці сподобався. Меблі, і справді, хороші, вся необхідна вбудована техніка є, вже навіть змонтували все. Тільки за які гроші? Значить, свату гроші заплатили, отже, і нам скоро борг віддадуть.

– Ну ось, – кажу чоловікові, – випередили нас. Гаразд. Можливо вітальню їм подарувати? Та ніби диван новий у них.

– Давай грошей дамо, – запропонував чоловік, – зять на машину збирає, от і купить якраз. Дзвони свасі, хай борг повернуть.

– Який борг? – здивувалася сваха. – Ми ж нашим молодим на ці гроші кухонний гарнітур купили! Ну, хочете, ми скажемо молодим, що це і від вас також подарунок!

Нормально, так? Спочатку випендрилися, оголосили про свій щедрий дар, а потім нас до нього припишуть?

– Не треба, – кажу, – нічого говорити. Ви з нами не радилися. Гроші у нас у борг брали? Була домовленість, що ви гроші віддасте. Будьте ласкаві виконувати. А подарунок молодим ми можемо і окремий подарувати.

– Та де я тобі стільки візьму? Нам тепер що, у твоєї доньки кухню відібрати і продати чи що?

Чоловік сказав, що гроші нам рано чи пізно повернуть, а подарунок молодим все одно робити треба. На машину поки немає, вирішили їм купити плазму. І знаєте, що я доньці все чесно розповіла, як свати нас «умили». А що, мовчати треба було? Ірина чоловікові сказала про некрасивий вчинок, Тарас з мамою поговорив, але безрезультатно, тому вирішив, що ці гроші він нам повертатиме сам потихенько.

Я відмовилася, бо дітям і самим треба.

– Грошей нам не треба, – відповідаю, – на машину збирай. Ми, власне, хотіли на машину та подарувати, якби твої батьки так не вчинили.

Негарна історія, неприємна. Зі сватами ми не спілкуємося. Мама Тарасу сказала, що вони з Іриною все одно отримали б щось одне: або кухню, або гроші на машину, що вони з чоловіком хотіли якнайкраще, заради щастя молодих старалися, а я могла б і промовчати про борг.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page