fbpx

В вересні у мене був день народження, та святкувала я його у своєї сестри. Родина прийшла до мене, сказали, що хата мала, взяли усі страви і пішли до сестри, в неї будинок великий, двоповерховий

Я одна з нашої великої родини, свого часу, залишилася зі своєю сім’єю жити в селі, всі родичі обжилися давно в місті, ніхто й не думав повертатися в своє сільське життя.

Але моя велика родина часто на усі свята любила в селі гостювати у мене, особливо взимку на Різдво приїздили до мене усі. А навесні та влітку – старався кожен привезти діток в село, їм тут у мене було цікаво, а я завжди була рада усім.

Коли усі дружно приїжджали до мене, навіть, якщо місця не вистачало всім, то ночували на горищі, в теплу пору року, звичайно.

Я, хоча й мала досить багато клопоту тоді, але дуже любила ті дні, коли вся родина гостювала у мене. Я, зовсім ніколи нічого не шкодуючи, все найсмачніше виставляла на стіл.

А два роки тому двоюрідна сестра моя купила великий будинок в нашому селі: двоповерховий, зробила там шикарний ремонт, я такого й не бачила ні в кого в нашому селі. Вони з чоловіком мають гарні гроші. І всі родина стала приїжджати тепер до неї, хату моєї сестри Ольги, а мою хату стали чомусь оминати.

А в вересні у мене був день народження, я наготувала різної смакоти, запросила, як завше, всю свою велику родину до себе додому.

А коли настало моє свято і вся родина стала з’їжджатися до мене, то родичі стали крутити носами. Одне поперед одного говорили, що в мене зовсім хата мала, краще взяти усі страви і піти до сестри, у неї місця багато і просторо дуже, та й ночувати буде де, ніхто не хоче тіснитися в мене в маленьких кімнатах.

Свій день народження цього року я святкувала у сестри, хоча душею зовсім не хотіла цього. Прикро було від того, що всі роки приймала родину у себе, а тепер їм і хата мала і сісти ніде. Загалом, за весь вечір мало хто згадував, чого ми зустрілися, усі розпитували Ольгу, як вона живе в селі, хвалили її, що гарна господарка, скрізь чисто та гарно. Про мою хатину, в якій я всіх всі роки тепло зустрічала, ніхто й не згадував вже, наче я в іншому селі живу.

Вже трохи часу минуло, а мені, все одно прикро, не чекала такого від родини. Всі так гарно щебечуть біля Ольги, напрошуються в гості в село, а мені прикро від того. Хіба я зробила щось не так, що мою хату тепер оминає родина?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page