Своє велике перше кохання Олена зустріла, коли ще в молоді роки навчалася в училищі на бухгалтера.
В гуртожитку дівчина проводила майже весь час. Коли подруги їздили додому, вона залишалася на вихідні одна, в цьому маленькому містечку де навчалася, адже грошей на автобус навіть не мала. Щоб не витрачатися на дорогу, залишалася в кімнаті гуртожитку і читала книги.
Сім’я Олени була досить таки бідною і це засмучувало дівчину найбільше.
Батьки Олені з дому давали лише картоплю, буряк, моркву, цибулю та олію. Добре, що дівчина отримувала стипендію, хоч вона була невеличкою, але й на ці гроші дівчина й жила, намагалася з розумом витрачати кожну копійку.
Собі купити, на той час, дівчина не могла нічого, до батьків в село їздила раз в місяць, добре, що хоч в їдальні годували, тому на продуктах також модна було зекономити.
А на вихідні Олена ходила до однієї самотньої бабусі Дарини, яка жила поруч училища. Дівчина в усьому допомагала старенькій, а та годувала її, давала яєць, молока, іноді якусь копійку на кусень хліба. Так і жили, виручали одна одну.
А вибору особливо у Олени не було, на жаль, батько говорив, що більше нічого не дасть, адже крім неї у нього ще 5 дітей, їх годувати потрібно, тому нехай Олена йде на роботу, або шукає собі підробіток сама.
Але, не дивлячись на складні обставини життя, молода дівчина хотіла вчитися, тому звикла до такого життя, а в душі мріяла: ось вивчитися, знайде хорошу роботу, заробить гроші і її люди поважатимуть, ще й батькам своїм допоможе. А поки так, поки буде намагатися хоч якось покращити своє життя.
Але старалася приїжджати в село і бігти до своєї рідної тітки, вона була ще молодою, незаміжньою, працювала в місті. Тітка Інна дуже гарно одягалася, носила взуття на гарних підборах, купувала багато косметики. Вона шкодувала свою племінницю і з радістю ділилася речами з нею, намагалася хоч якось їй допомогти.
Олена одягала “обновки” і спішила на навчання, щоб побачити там його, свого коханого Анатолія, можливо, хоч зараз він зверне на неї увагу.
Анатолій був красенем з досить таки заможної сім’ї, його батьки купували худобу та свиней по селах, а потім продавали на базарі сало та м’ясо. Статки вони мали великі, тому їх син був завидним женихом, в такого не можна було не закохатися. Олена добре знала, що така біднячка, як вона нікого не цікавить, тим паче такого завидного парубка з заможної родини та серцю хіба накажеш?
Згодом Анатолій таки звернув увагу на дівчину, адже вона була вродлива, скромна і мила, її чарівність і доброта нікого не залишали байдужим.
Відтоді почалися часті зустрічі, побачення з квітами і цукерками, які дівчина ніколи й не їла.
Олена відчула себе справжньою принцесою, як в казці, бо й у мріях не бачила таке своє життя. Згодом зізнання в коханні і плани на спільне світле майбутнє. Весь цей час дівчина сяяла від щастя, у мріях вже будувала зразкову сім’ю, троє діток і турботливого чоловіка та татуся.
Одного дня, в п’ятницю, коли студенти поїхали додому, Олена залишилася на вихідні в гуртожитку, за звичкою. В ці дні Анатолій теж не поїхав додому. Це були найяскравіші дні в житті дівчини.
А через місяць Олена вже дізналася, що чекає дитину. Саме в той час Анатолій різко змінився, коли почув таку новину, сказав відразу, що у нього інші плани, тому й чути про якусь там сім’ю не хоче, ще дуже молодий, у нього зовсім інші мрії на своє світле майбутнє, а якщо Олена буде наполягати на чомусь, то пустить про неї недобру славу. Дівчина з прикрістю зрозуміла, що відтепер ні вона, ні її дитина нікому не потрібні і винити могла лише себе за це, що трапилося так, що щиро покохала і повірила такій людині.
Як же вона помилялася, як могла бути такою наївною?
Олена вже розуміла, що навчання доведеться поки припинити, але вдома її ніхто не чекає. Нічого не залишилося дівчині, як поділитися своїми негараздами з бабусею Дариною, яка прийняла її, як рідну дитину, з якою Олена прожила ще багато щасливих років разом зі своєю донькою.
Бабуся Дарина давно все майно оформила на Олену, щоб потім не було проблем, Олена закінчила навчання, влаштувалася бухгалтером, веде аж 3 фірми, заробляє досить великі гроші, навіть автомобіль собі купила. Тепер вона вільна та незалежна.
Цього року в училищі була зустріч випускників. Музику було чутно на все містечко. На високих підборах гарна молода жінка вела гарненьку дівчинку за ручку. Поряд зупинилося авто, з нього вийшов Анатолій. Коли побачив Олену, не міг відвести погляд. Як магнітом тягнуло його до цих людей, але кроку ступити не міг.
Олена байдуже глянула на нього і звернула в сусідню вулицю, там вони святкували день народження її друга Олега.
Того вечора телефон її не замовкав, усі говорили, що Анатолій їздить по всьому містечку її шукає скрізь. Та Олені було байдуже, адже того дня Олег покликав її заміж і вона добре знала, що лише тепер стане по-справжньому щасливою.
Наступного дня Анатолій подзвонив знову, Олена таки взяла телефон. Він говорив теплі слова, просив вибачення, говорив, що досі не може її забути, він не одружений, дуже щасливий, що в нього така донька красуня. Сказав, що дуже багатий, має багато нерухомості за кордоном. Кликав Олену заміж.
Дівчина лише мовчала. А що їй сказати йому?
Фото ілюстративне.
