fbpx

В цю суботу мені ніяк не виходило поїхати в село, але я таки відкинула всі справи і вирішила підтримати бабусю. Цей день для неї особливий, вона щороку накриває стіл, тому не приїхати я просто не могла

Я знала, що в суботу бабуся мене чекає, але справ навалилося стільки, що я вже вирішила, що нікуди не їду, бо не встигаю все вирішити.

Але зранку я прокинулася, і щось всередині не давало мені спокою, тому я передумала і стала збиратися.

Сьогодні я поїхала до своєї бабусі, бо цей день є особливим не тільки для неї, а для всієї для нашої родини, бабуся щороку в цей день замовляє Службу Божу в церкві, а потім вдома накриває стіл.

Зараз вона залишилася сама, тому дуже потребує нашої підтримки.

У неї склалася дуже непроста доля, але на її характер це зовсім не вплинуло, вона залишилася дуже доброю і чуйною людиною, і причиною є кохання.

Бабуся з дідусем прожили у шлюбі тридцять років, а потім все змінилося – дідусь пішов з сім’ї до іншої.

Словами не передати, як важко це переживала бабуся, адже чоловіка вона дуже любила.

Проте, навіть після цього, вона знайшла в собі сили та мудрість підтримувати приятельські стосунки з колишнім чоловіком і адекватно спілкуватися з його новою сім’єю, навіть допомагала їм чимось.

Ніколи бабуся не сказала поганого слова про колишнього чоловіка, хоч ми знали, як їй важко, адже вона дуже любила дідуся.

Звичайно, заміж ще раз вона не вийшла, про це і мови не могло бути.

Так і жила для нас з мамою, а ми в свою чергу теж дуже її підтримували.

А вісім років тому дідусь пішов у інший світ, і весь клопіт, пов’язаний з проведенням його в останню путь, а також з поминками на себе звалила в основному моя бабуся.

На додаток, всі прощальні слова теж говорила вона, їй було, що згадати про нього, адже вони жили разом стільки років!

Вона дуже важко це переживала, таке враження, що не стало якоїсь частини її самої.

Пишу це, бо саме сьогодні річниця  по моєму дідусю.

Бабуся знову згадуватиме його більше, ніж будь-хто інший. І це, крім того, що вона й так постійно їздить до нього на місце його спочинку.

Вона постарається не плакати, але зрештою все одно розридається.

Він завжди буде її чоловіком, коханим чоловіком – і в радості, і в горі, і навіть після його відходу у кращий світ.

Ось така сила справжнього кохання.

На жаль, зараз таке зустрічається дуже рідко.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page