В цю середу мій син звернувся до мене з не зовсім звичайним проханням, як на мене, бо він, особливо, ніколи не просив мене втручатися в їх сім’ю. Мирослав попросив поговорити з його дружиною, як жінка з жінкою. Мене серйозно здивувала його прохання. Адже син одружений вже восьмий рік і він ніколи не скаржився на свою дружину, а я ніколи не лізла в їх сім’ю, бо поважала свою невістку Антоніну.
Але я теж добре помітила, що останнім часом дружина сина дуже змінилася.
Коли син тільки одружився, його дружина була тихою, скромною вчителькою молодших класів. Потім Антоніна отримала ще одну вищу освіту і її підвищили на роботі згодом. Тепер вона працює директором у великій школі, користується великою повагою і має там гарний авторитет. І ось відтоді, як каже син, вона стала постійно командувати вдома щодня.
Усі прохання Антоніна віддає в підвищеному тоні. Через те, що живемо ми далеко одне від одного, я рідко бачуся з сином і його родиною. Я намагалася умовити сина самому поговорити зі своєю другою половинкою, я вважаю, що це було б дуже правильно, адже мені не хотілося зовсім лізти в їх відносини, я не з тих людей, але Мирослав так наполягав, що я все ж поїхала відвідати їх.
Коли я приїхала в гості до сина, то теж відзначила зміни в невістці. Вона стала більш вимогливою, дуже серйозною. І з онуком, і з сином вела себе, як з підлеглими. Спочатку я не вважала це якоюсь проблемою. Адже все, що вона хотіла від них – це порядок в домі. Я не вважаю, що це погано, якщо чоловік і син митимуть після себе посуд і будуть допомагати Антоніні робити домашню роботу.
Але вже на наступний день я побачила, як Антоніна серйозно вичитує мого сина лише за те, що він купив продукти не в тому магазині, який їй подобається. При тому це дійсно було сказано в дуже неприємному тоні, ніби вона не з чоловіком розмовляє, а з людиною, яка в чомусь серйозному провинилася. А потім я ще й ще помічала за дружиною сина подібну поведінку.
Мирослав знову почав щиро просити мене, щоб я поговорила з його дружиною, адже він хвилювався, що якщо він почне цю розмову з нею, то буде справжня суперечка і вона потім образиться.
Тоді я спокійно натякнула невістці, що у моєї подруги є дочка, яка дуже негарно зверталася до свого чоловіка, постійно повчає і хоче, щоб все було лише по її, і той в результаті не захотів так далі жити і подав на розлучення.
Само собою, що всю цю історію я просто лише вигадала, але і дружина сина натяк абсолютно не зрозуміла, сказала просто, що той чоловік заслужив таке ставлення, а те, що відразу подав на розлучення, значить не дорожив своєю сім’єю, тоді його дружина абсолютно права.
Так я і поїхала, нічим зовсім не змогла допомогти синові. Я дійсно вважаю, що всі розбіжності між чоловіком і дружиною повинні вирішуватися без стороннього втручання. Мирослав має сам поговорити зі своєю дружиною.
Але і в той же час мені шкода сина і я розумію, що Антоніна власними руками руйнує свою сім’ю. І ось прямо не знаю, як бути. І сина шкода і в їх сім’ю мені зовсім лізти не хочеться. Адже згодом діти можуть помиритися, у них все владнається, а Антоніна ображатиметься на мене ще дуже довго.
Як би ви вчинили на моєму місці? Можливо, мені варто поговорити з невісткою щиро, без будь-яких натяків на щось? Хоча вона так змінилася, що мені здається, і не стане слухати мене зовсім. А потім ще й синові все висловить через мене. Як порадите діяти? Чесно кажучи, більше до Антоніни взагалі претензій немає ніяких, вона гарна господиня і непогана людина, крім того, що останнім часом вона стала надто вибагливою. Як зберегти сім’ю сина?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – iz.
