fbpx
Життєві історії
В п’ятницю зателефонувала теща, сказала, що їх треба відвезти і забрати з дачі, причому разом з сестрою дружини і племінником, а живуть вони в різних кінцях міста. Я вперше відмовив батькам дружини, бо мав на ці вихідні інші плани

У моєї дружини є молодша сестра, яка нещодавно розлучилася. Тепер вся їхня родина крутиться навколо неї і її проблем. Нам з дружиною, в принципі, допомагати не треба, ми самі непогано справляємося. В шлюбі ми живемо сім років, є дитина, 5 років. Коли ми одружилися, у мене були вже квартира, машина, гарна високооплачувана робота, так що свою сім’ю я усім забезпечив.

Батьки дружини нещодавно продали свою машину, щоб допомогти своїй молодшій доньці з житлом. Що ж, справа благородна. Вони навіть планували через пів року або кілька місяців купити іншу, але якось не склалося по грошах, точніше, на що є гроші, не хочеться, типу ще збирають далі.

У повсякденному житті батьків дружини машина не дуже потрібна, робота у них недалеко, машина у них була в основному для дачі. Дружина у мене не водить. Зрозуміло, що коли є необхідність, я воджу по нашим сімейним справам дружину і дитину.

Але відколи тесть продав свою машину, я став і для них особистим водієм – для тещі з тестем і сестри дружини з племінником. Постійні прохання відвезти, привезти. То лікарня, то розсада, то у племінника виступ, то ще що-небудь. Практично кожні вихідні, та й на тижні, іноді що-небудь та треба.

В цю п’ятницю зателефонувала теща, сказала, що жарко і їх в черговий раз треба відвезти і забрати з дачі, причому разом з сестрою дружини і племінником, а живуть вони в різних кінцях міста, тобто, ще плюс годину-півтора. Ми на їхню дачу не їздимо, максимум два рази на рік.

Я сказав, що у нас свої плани на вихідні і, на жаль, не можу їх відвезти і привезти, і, що я не таксі, якщо треба можу дати грошей на таксі, в кінці кінців, можу я у вихідні провести час як я хочу і відпочити. Все обурення родичів вилилося на дружину, причому я краєм вуха чув, як невтішно мене називали.

Дружина на моєму боці, розуміє, що її рідня не зовсім правильно себе поводить по відношенню до мене, і наші вихідні ми хочемо провести за своїм розкладом, але дипломатично натякнула мені, що може, потерпимо, хоча б літо. Я розповів дружині, що частково чув розмову з тещею, та й тесть потім дзвонив. Поцікавився, чому вона мене ніяк не захищала, а просто слухала. Чому сама не сказала, що всяка допомога має межі.

Дружина каже, що розгубилася. Але я однозначно сказав, що з її ріднею спілкуватися не хочу.

Дружина просить мене бути терпимішим до її родичів, бо це ж сім’я, але я не знаю, що робити. Якщо зараз чітко не висловити свою позицію, то постійно буду поступатися своїм планам, щоб виконувати їхні прохання. Хіба я не правий?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page