Моя свекруха вже багато років живе одна в своєму доволі великому будинку в селі.

Її чоловіка не стало ще 20 років тому, а двоє її дітей давно роз’їхалися з дому.

Ми з чоловіком відразу поїхали в місто, мої батьки залишили нам свою квартиру.

У мого чоловіка є ще молодша сестра, вона вийшла заміж, і спочатку жила разом з своєю мамою.

Але потім її чоловік захотів їхати в Канаду, і вони всієї сім’єю емігрували.

Коли вони їхали, свекруха продала велику земельну ділянку, і дала доньці в дорогу 20 тисяч доларів.

І я тоді подумала, що таким чином мама чоловіка поділила спадщину між дітьми.

Багато років ми їздили до неї в село, допомагали їй по господарству, чого лише вартувало садити город і збирати урожай, але ми ні від ніякої роботи не відмовлялися.

Коли свекрусі були потрібні гроші, мій чоловік давав мамі стільки, скільки треба, я не мала нічого проти.

Облаштовувала свекруха свій будинок теж за наш кошт, рік тому ми зробили в її будинку капітальний ремонт.

Я була впевнена, що за таких умов свій будинок свекруха перепише на мого чоловіка.

Але останній раз, коли ми гостювали у неї, мама чоловіка проговорилася про те, що вона вже про всяк випадок склала заповіт.

А потім додала, що свій будинок вона в рівних частинах переписала на двох своїх дітей.

Я була ошелешена, коли почула, що сестрі чоловіка належатиме половина будинку, як і нам.

Виходить, що всі ці роки ми вкладали не в своє майно, і якби я це знала з самого початку, то не дозволила б витрати 200 тисяч гривень на ремонт дому в минулому році.

Я образилася на маму чоловіка і не приховую цього. Тому що я вважаю, що вона несправедливо вчинила.

В цьому році я вперше за довгий час не поїхала в село садити картоплю. Чоловік сам поїхав, без мене, бо він вважає, що літній матері треба допомогти при будь-яких розкладах.

Мене він переконує, що мама не хотіла нас образити, що вона хотіла як краще, що б було чесно.

А я так не вважаю, бо чесно було б переписати будинок на нас.

А яка ваша думка?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.