Мені 60 років, у мене є два сини, вони вже дорослі, і давно живуть окремо.
Живу я у великому селі, в своєму будинку, де завжди багато роботи, тому без допомоги дітей мені важко обійтися.
Мої сини живуть в місті. Вони обидва вже давно одружені.
Мій старший син Андрій приїжджає до мене зі своєю сім’єю не часто. А ось молодший син Дмитро зі своєю дружиною і двома дітьми – часті гості в моєму домі.
Дмитро, коли приїжджає, він мені завжди допомагає, але його дружина – Леся, нічого робити не хоче.
Чоловіка мого не стало ще 6 років тому, а мені одній з усім справлятися дуже важко.
Дочок у мене немає, то ж я розраховувала на допомогу невістки, але скільки я не просила Лесю мені щось допомогти зробити, вона завжди відмовляє.
У мене є біля хати невеличкий город, 15 сотих. Я там саджу і картоплю, і моркву, і буряк, і цибулю, і все інше, що треба.
Звичайно, що сама я з городом не впораюся, а невістка і сама не хоче йти на город, і чоловіка свого не пускає.
Леся мені каже – навіщо ви стільки садите всього? Посадили, ось і доглядайте тепер! Я не збираюся на цьому городі орати.
Те, що я для них стараюся, щоб у них свіжі фрукти і овочі були, вона до уваги не бере, каже, що вони в магазині все собі можуть купити.
Звичайно, мені прикро, що діти мене не розуміють, хіба ж в магазині можна купити таке, як на своєму городі сама виростиш?
В цьому році вони взагалі мене здивували, бо син приїхав садити город один. А коли я його запитала, де невістка, він відповів, що Леся не буде приїжджати до тих пір, поки я не перепишу на них пів свого будинку.
Невістці не подобається, що коли вона приїжджає в село, треба працювати, а їй хочеться хоч на вихідних відпочити після важкого робочого тижня.
Син з невісткою вирішили, що якщо я зараз подарую їм половину свого будинку, то вони будуть тут себе почувати більш комфортніше, бо вже будуть на своїй території.
Я розгубилася, і не знаю, що робити.
Свій будинок в майбутньому я планувала переписати на двох своїх синів, вважала, що так правильно.
Але планувала я це зробити значно пізніше, адже обидва сини на даний час житлом забезпечені.
Якщо я зараз подарую Дмитру його половину, то Андрій образиться.
А якщо я зараз подарую і Дмитру, і Андрію по пів будинку, то сама залишуся ні з чим.
То що мені робити? Як правильно поступити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна