Трохи більше року тому мій єдиний син одружився. Не буду лукавити, невістка мені не сподобалася, адже не зважаючи на свій доволі молодий вік (Насті 23 роки), вона вже розлучена і має дитину від першого шлюбу (хлопчик, 3 рочки).
Моєму Андрію 29 років, він довго ходив, придивлявся, я вже хвилюватися почала, що внуків не побачу.
Але влітку минулого року Андрій привів додому дівчину, скромну доволі, і оголосив, що це його наречена.
Я тоді і подумати не могла, що Настя вже розлучена жінка з дитиною, адже на вигляд вона сама була ще як дитина.
Звичайно, цей факт мені дуже не сподобався, бо не про таку невістку я мріяла, але сину нічого говорити не стала, бо він мене і так би не послухав.
До того ж, у Андрія було окреме житло, бабуся по чоловіковій лінії залишила йому у спадок свою квартиру. Так що до мене невістку він не збирався приводити, тому і особливо не став слухати моєї думки.
– Мамо, Настя дуже хороша людина. От побачиш, з часом ти сама її полюбиш, – сказав мені тоді син, і повів наречену в РАЦС.
З’ясувалося, що Настя родом з села. Перший раз вона вийшла заміж за свого односельчанина, і пішла жити в невістки. Свекруха там її життя не давала, лаяла, що вона не вміє нічого робити. Чоловік ставав на сторону своєї мами, і в результаті вони розлучилися.
Де вона потім зустріла мого сина, мені не відомо. Але вони настільки сподобалися одне одному, що вирішили створити сім’ю.
Я прийняла невістку, бо у мене просто не було іншого вибору. Таким серйозним я свого сина ще не бачила. Хлопчика він відразу усиновив, і дав дитині своє прізвище.
В минулому році на Різдво я покликала сина з невісткою до себе в гості. Накрила, як годиться, стіл. Ми добре посиділи, заколядували.
Я тоді ретельно придивилася до невістки, і справді – вона хороша. То ж я заспокоїлася і віддала все в Божі руки, одружилися, добре їм разом – нехай живуть, а я вирішила не втручатися.
А в цьому році син на Святвечір мене до себе запросив, сказав, що у них з Настею є для мене сюрприз.
Я сказала, що прийду ближче до вечора. Але невістка мені зателефонувала і попросила прийти раніше, допомогти їй з столом.
Звичайно, я не відмовила, прийшла з самого ранку. А Настя дивиться так по-дитячому на мене, і каже:
– Мамо, навчіть мене ліпити вареники. Бо таких смачних, як у Вас в минулому році на Святвечір, я ще не їла. Я такі ліпити не вмію, а ті, що я купую в магазині, Андрій не дуже любить.
Я аж зраділа, і відразу прийнялася показувати невістці, що й до чого. Кажу, дивись, донечко, тут нічого складного немає, і показала їй що й до чого.
Настя відразу взялася до роботи, так що на вечерю у нас було аж чотири види вареників – з картоплею, з капустою, з грибами і з квасолею.
– Дякую, мамо, – опустивши очі сказала Настя.
Виявляється, свекруха її лаяла за те, що вона готувати не вміє. А вона вийшла заміж в 18! Це і не дивно, що нічого не вміє. Мудра свекруха взяла б і навчила усьому, а не картала.
Посиділи ми чудово, а в кінці вечора син з невісткою мені оголосили, що я скоро стану бабусею.
Я від них прийшла додому настільки щаслива, що не можу словами передати. Тепер я маю і невістку хорошу, і рідний онук скоро народиться. Хоча, синочка Насті я вже теж встигла полюбити, і якщо мій Андрій назвав його своїм сином, то для мене хлопчик теж став онуком.
Не завжди відбувається так, як ми того хочем. Але якщо до всього підходити з терплячістю, любов’ю і розумінням, то все обов’язково буде добре, це я вам кажу з власного досвіду.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.