В мене з двоюрідною сестрою склалася дуже неприємна ситуація, десь в глибині душі я сумніваюся, чи все правильно я зробила?
В цьому році на свята я поїхала до своєї двоюрідної сестри Світлани, ми собі з нею добре жили, але після цього разу, швидше за все, я до неї більше не поїду, а може, і припиню спілкування взагалі.
У нас з Світланою спільна бабуся, я до неї часто приїжджала, з Світланою ми однолітки, тому завжди чудово знаходили спільну мову.
Потім ми виросли і тепер наші життя дещо відрізняються.
Ми обоє заміжні, у мене двоє дітей, у сестри – троє.
Я завжди шкодувала свою двоюрідну сестру Світлану і її дітей, вони і далі живуть в селі, а це непросто, особливо багатодітній сім’ї.
Світлана ніде не працює, та у них в селі і працювати навіть нема де.
Чоловік її періодично калимить там же в селі, пенсіонерам дрова коле, на будовах допомагає, але за це великих грошей не заробиш.
Тримають вони невелике господарство: дві корови, та кілька курок, ну і звичайно свій город, де вони вирощують найнеобхідніші продукти.
Ну і я, добра душа, постійно їм допомагала, адже мені дітей дуже шкода було.
Мої дочки дуже акуратні і одяг у них як новий, доношувати молодша за старшою не може, так як різниця у них шість років.
Ось я зберу одяг і заберу в село до сестри, у неї дві дівчинки і хлопчик.
Ну і новий одяг теж їм час від часу купувала, на дні народження чи іменини.
Меблі свої віддала, коли нові придбали, за свій рахунок доставили в село, а це сімдесят кілометрів від нас, зрозуміло, що все це безкоштовно.
Але останнім часом я стала помічати, що сім’я сестри приймає як належне мою допомогу, навіть дякувати перестали.
Також і гроші у мене зичили постійно, а віддавати, здається, навіть і не збиралися.
Зранку 6 січня я приїхала до них у гості з чоловіком, привезли знову речі дітям, не забули і про гостинці.
Вони давай швидко все розбирати і висунули мені ряд претензій.
– А чому на курточці пляма?
Я відповідно і кажу:
– Світлано, ти ж бачиш, що курточка випрана, а пляму вивести не змогла, та вона й невелика, дітям в дворі бігати можна і в такому!
Мене, звичайно, взагалі здивувала її розмова про плями, враховуючи, що її діти були постійно брудні, причому з ніг до голови.
А потім вона мені ще видає:
– А чому ти мені нічого не привезла?
– Так у нас з тобою розміри різні! – починаю виправдовуватися я.
– Так ви ж багаті, могли б і новий одяг мені купити!
Ось тільки де вона побачила багатство я так і не зрозуміла, великих доходів у нас з чоловіком немає.
А в гості до неї ми з пустими руками не приїхали, привезли продуктів на півтори тисячі гривень.
Мене звичайно засмутила ця ситуація, я людина проста і щира, непорозумінь не люблю, ось тому бідні родичі і знахабніли, користуючись моєю добротою.
Ми з чоловіком відразу зібралися і поїхали, навіщо мені за мою доброту ще щось вислуховувати?!
Ось і твори добро після такого!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.