fbpx
Життєві історії
В цьому році на свята я поїхала до своєї двоюрідної сестри Світлани, ми собі з нею добре жили, але після цього разу, швидше за все, я до неї більше не поїду, а може, і припиню спілкування взагалі

В мене з двоюрідною сестрою склалася дуже неприємна ситуація, десь в глибині душі я сумніваюся, чи все правильно я зробила?

В цьому році на свята я поїхала до своєї двоюрідної сестри Світлани, ми собі з нею добре жили, але після цього разу, швидше за все, я до неї більше не поїду, а може, і припиню спілкування взагалі.

У нас з Світланою спільна бабуся, я до неї часто приїжджала, з Світланою ми однолітки, тому завжди чудово знаходили спільну мову.

Потім ми виросли і тепер наші життя дещо відрізняються.

Ми обоє заміжні, у мене двоє дітей, у сестри – троє.

Я завжди шкодувала свою двоюрідну сестру Світлану і її дітей, вони і далі живуть в селі, а це непросто, особливо багатодітній сім’ї.

Світлана ніде не працює, та у них в селі і працювати навіть нема де.

Чоловік її періодично калимить там же в селі, пенсіонерам дрова коле, на будовах допомагає, але за це великих грошей не заробиш.

Тримають вони невелике господарство: дві корови, та кілька курок, ну і звичайно свій город, де вони вирощують найнеобхідніші продукти.

Ну і я, добра душа, постійно їм допомагала, адже мені дітей дуже шкода було.

Мої дочки дуже акуратні і одяг у них як новий, доношувати молодша за старшою не може, так як різниця у них шість років.

Ось я зберу одяг і заберу в село до сестри, у неї дві дівчинки і хлопчик.

Ну і новий одяг теж їм час від часу купувала, на дні народження чи іменини.

Меблі свої віддала, коли нові придбали, за свій рахунок доставили в село, а це сімдесят кілометрів від нас, зрозуміло, що все це безкоштовно.

Але останнім часом я стала помічати, що сім’я сестри приймає як належне мою допомогу, навіть дякувати перестали.

Також і гроші у мене зичили постійно, а віддавати, здається, навіть і не збиралися.

Зранку 6 січня я приїхала до них у гості з чоловіком, привезли знову речі дітям, не забули і про гостинці.

Вони давай швидко все розбирати і висунули мені ряд претензій.

– А чому на курточці пляма?

Я відповідно і кажу:

– Світлано, ти ж бачиш, що курточка випрана, а пляму вивести не змогла, та вона й невелика, дітям в дворі бігати можна і в такому!

Мене, звичайно, взагалі здивувала її розмова про плями, враховуючи, що її діти були постійно брудні, причому з ніг до голови.

А потім вона мені ще видає:

– А чому ти мені нічого не привезла?

– Так у нас з тобою розміри різні! – починаю виправдовуватися я.

– Так ви ж багаті, могли б і новий одяг мені купити!

Ось тільки де вона побачила багатство я так і не зрозуміла, великих доходів у нас з чоловіком немає.

А в гості до неї ми з пустими руками не приїхали, привезли продуктів на півтори тисячі гривень.

Мене звичайно засмутила ця ситуація, я людина проста і щира, непорозумінь не люблю, ось тому бідні родичі і знахабніли, користуючись моєю добротою.

Ми з чоловіком відразу зібралися і поїхали, навіщо мені за мою доброту ще щось вислуховувати?!

Ось і твори добро після такого!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page