Віра заміжня вже 15 років, за цей час, здається, вона вже добре вивчила свого чоловіка, та щоразу сподівалася, що він зміниться.
Степан у неї хороший чоловік, але надто вже жадібний. За всі роки сімейного життя він Вірі жодного дорогоцінного подарунка не подарував.
Живуть вони у власній квартирі, яку в свій час допомогли купити їм батьки Степана. Свекор багато років їздив на заробітки за кордон, а потім і сина став брати з собою.
Одружувався Степан вже маючи власну квартиру, і цим він дуже пишався, адже забезпечив родину житлом. Вважав, що тепер Віра має бути йому вдячна все життя.
Тому і не вважав за потрібне дарувати їй якісь подарунки дружині. Навіщо? Адже у неї є головне – дах над головою.
Та й не прийнято було в родині Степана подарунки дарувати одне одному. Його батько теж так жив – будинок побудував, дав мамі поле для діяльності, і на цьому все. У них в сім’ї було не прийнято вітати одне одного з днем народження, Різдвом чи іменинами.
А Вірі хотілося цього, для неї це було важливо. Вона не так подарунків хотіла, як уваги.
Коли Степан не привітав її в перший рік їхнього сімейного життя з днем народження, Віра всю ніч проплакала в подушку.
У неї в родині якщо у мами свято було, то тато з оберемком троянд додому завжди приходив, а до них ще якийсь цінний подаруночок завжди був, щось типу золотої прикраси чи путівки на відпочинок.
І хоч жила їхня родина не надто заможно, але батько для такого випадку кілька місяців гроші з зарплати відкладав, аби мамі приємне зробити.
В свою чергу, мама робила так само – завжди готувала і для чоловіка, і для донечки якісь цікаві, приємні подарунки.
Тоді Віра наважилася поговорити з чоловіком, сказала, що вона неабияк засмутилася, коли він не привітав її з днем народження.
– А що тобі ще треба? – здивувався Степан. – У тебе ж усе є. Хочеш квітів? Навіщо вони тобі? Це ж шалені гроші треба за них віддати, а через три дні вони зів’януть, і в смітник підуть. Тобі що, не шкода гроші в смітник викинути?
Дарувати золото Степан теж не вважав доброю ідеєю.
– Маєш сережки, обручку теж маєш, ланцюжок з хрестиком є, то що тобі ще треба? Золоті брязкальця, які будуть просто в коробці лежати? А мені переживати, щоб злодії їх не вкрали?
Зрозуміла тоді Віра, що так вона чоловіка не переконає. Вирішила тоді підійти з іншої сторони – стала йому на день народження, день ангела, Різдво, Миколая гарні подарунки дарувати.
На день народження купила вона Степану модний костюм, а на іменини – вишиту сорочку. На Миколая поставила під подушку дорогі парфуми, а на Різдво під ялинкою знайшов Степан нові зимові черевики.
Тішився як дитина, сюрпризи, які йому влаштовувала дружина, йому дуже подобалися, але сам він навзаєм Вірі нічого не купував.
І так було багато років, поки Віра нарешті не отямилася і не зрозуміла, що не змінить вона вже свого чоловіка.
Тож цього року на Миколая вона вперше не поставила нічого чоловікові під подушку, а пішла в магазин і купила собі новий телефон, про який давно мріяла.
Степан образився, наче дитина, бо вже звик до того, що дружина встановила сімейну традицію – на свята подарунки дарувати. А тут вона собі за всі гроші телефон купила.
А через кілька днів у Віри був день народження. Вперше за 15 років сімейного життя Степан її дуже здивував, бо приніс додому три троянди, і подарував маленьку золоту підвіску у вигляді літери В, що означала першу літеру її імені.
Сказати, що Віра була зворушена вчинком чоловіка, це нічого не сказати. Одного вона лише не змогла збагнути – це на чоловіка нарешті подіяла її багаторічна турбота, чи те, що цього року на Миколая вона його провчила, адже до хорошого люди швидко звикають.
Може, Степан боїться, що і на Різдво в цьому році нічого не отримає? Чи може, боїться втратити таку хорошу дружину, яку нарешті, почав цінувати?
Олеся Біла.
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
