Мені 53 роки, і все своє життя я прожила в селі, рідко коли за межі області виїжджала, навіть в столиці не була жодного разу.
А тут мені нагода випала на море поїхати за кордон, а чоловік не пускає. Я навіть не думала, що він так стане себе поводити.
Ми з Миколою вже більше 30-ти років разом. Я завжди була для нього надійною опорою, ми навіть будинок разом будували в свій час, я нарівні з ним все робила, щоб майстрів не кликати і зекономити.
Дві доньки ми разом виростили, дівчата наші вже обидві заміжні, мають чоловіків, живуть окремо.
А ми собі з Михайлом удвох господарюємо, і у нас це непогано виходить.
Ми ніколи не жили в розкошах, але і бідними нас також не назвеш. Проте, коли я лише натякала на те, що хотіла б кудись поїхати відпочити – на море, чи в санаторій якийсь, то чоловік відразу говорив, що це дорого, а якщо я хочу відпочити, то можу піти без проблем в ліс або на річку.
Так ми і жили – крім роботи нічого толком в житті і не бачили.
А в цьому році мої доньки вирішили з дітьми в Туреччину на море поїхати, щоб діток трохи оздоровити.
Там і ціна питання відносно невелика, треба 23 тисячі гривень з дорослої особи заплатити.
Дівчата стали наполягати, щоб я з ними їхала, мовляв, я за своє життя моря ще не бачила, і не знаю, коли побачу.
Я довго думала (бо грошей шкода), але в підсумку я таки погодилася.
Я працюю на роботі, але у нас гроші спільні, оскільки чоловік заробляє більше, то каса у нього.
Проте, давати мені на море 23 тисячі гривень чоловік відмовився, сказав, що це занадто дорого, і що я 53 роки якось жила без моря, і ще проживу.
Коли мої доньки про це почули, вони так засмутилися, що вирішили дві скинутися мені на цю подорож. А про чоловіка вони сказали, що від батька такого вони не чекали.
Я і сама не екала такого від свого Миколи. Що це? Жадібність? Чи він просто не хоче мене відпускати від себе навіть на кілька днів?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
