Нас в сім’ї було четверо, і я – наймолодша дитина. Мені зараз 53 роки, а найстаршому брату 60. Є ще дві сестри – 55 і 57 років.

В цьому році наша мама відсвяткувала свій 80-річний ювілей. Щоб її привітати, прибули мої старші брат і сестри.

І яким же було моє здивування, коли я побачила, з чим вони до нас приїхали. Крім того, що вони маму вітали, вони ще й мені навезли купу подарунків.

Так життя склалося, що всі живуть в місті, а я залишилася в селі. Життя в селі самі знаєте яке, не просте! До того ж, останнім часом мій чоловік дуже хворіє.

Не можу сказати, що живемо ми дуже бідно, але і не шикуємо.

До того ж, я весь цей час доглядаю нашу маму, адже ми живемо з нею.

Мене всі старші жаліли, тому всю спадщину залишили мені.

Мій старший брат старший за мене на 7 років. Вже багато років він з родиною – дружиною, дітьми, внуками, живуть в Канаді.

І весь цей час брат мені дуже допомагає. Я би сказала, аж занадто.

Він купує мені дорогу техніку, оплачує багато моїх витрат і витрат особисто моєї сім’ї.

Брат навіть машину нам допоміг купити. Також оплатив навчання моїх дітей в університеті.

Чоловік мій хворів, брат теж все оплачував.

Звичайно, мені незручно від цього, адже брат витрачає на мене дуже багато грошей, а в нього самого є сім’я, йому є про кого дбати.

Він з дружиною мене дуже підтримують. В нього дуже хороша дружина. Ми з нею дуже добре ладимо. Напевно в людей сестри такої немає, як вона в мене.

Кожен день молю Бога, щоб дав їм здоров’я.

Я навіть не сподівалася, що і сестри, і тим більше брат, зберуться всі за одним столом в день маминого народження.

Найбільше мене здивував брат, який подолав таку відстань. Але він пояснив, що не міг не приїхати, бо багато років не бачив маму.

Та й для мене він дещо підготував. За столом, коли ми всі сиділи в тісному сімейному колі, брат витягнув ключі від квартири і подарував їх мені.

Від несподіванки я аж розплакалася. Брат сказав, що давно думав про те, як важко мені живеться в селі. Тепер у мене є власне житло, і я зможу в нього переїхати коли захочу.

Сестра старша живе далеко, і в подяку за те, що я маму доглядала, подарувала мені золотий хрестик, як пам’ять.

Я була дуже розчулена. А мама за нас раділа. Адже це щастя – дожити до таких років, і бачити, що твої діти живуть мирно між собою і люблять одне одного!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.