Мій чоловік з тих, що вміє і заробляти, і відкладати. Іван приїхав в моє місто на заробітки 10 років тому. Робота у нього важка, фізична. До нашого знайомства і шлюбу він жив один в моєму місті кілька років. Всі зароблені гроші відсилав додому матері. Собі залишав буквально на хліб. Йому радили зібрати собі на квартиру в моєму місті, але він цього не зробив, адже хотів допомагати матері.
У матері він був не єдиний син. Всі діти їй якось допомагали, але ніхто не віддавав тупо весь заробіток, тільки мій чоловік. Коли ми одружилися, я привела чоловіка жити до себе. Я жила з мамою і бабусею в старій квартирі, де багато років не робився ремонт.
Чоловік спочатку був добрим і милим. Почав робити ремонт в квартирі. До мене ставлення було хороше. З моїми рідними злегка натягнуте, але ввічливе. Я думала, звикне, і відмінно заживемо.
Але минув рік, і чоловік дуже змінився, став приходити нетверезим, сперечатися з моєю мамою. Став докоряти старою квартирою та тим, що не було зроблено ремонт до нього.
Тепер я розумію, що розлучатися з ним треба було ще тоді. Але я вірила, що все налагодиться. У нас народилася дитина.
Нам стало не вистачати грошей. Я в декреті, декретні маленькі. Живемо спільним бюджетом з чоловіком, моїми мамою і бабусею. Мама зі своєї пенсії платить за комунальні послуги і на їжу. Собі мама перестала практично будь-що купувати.
У бабусі пенсія зовсім крихітна. Перед нашим весіллям у неї було вже багато накопичено, але вона все віддала нам, щоб зіграти весілля.
Чоловік розраховував, що його рідня скинеться нам на весілля, але цього не сталося. У підсумку, зробили на його зарплату і на заощадження бабусі.
Всі чотири роки шлюбу чоловік допомагав своїй матері. Він відправляв їй гроші з кожної зарплати, зробив за свій рахунок ремонт фасаду і даху в її будинку. Купував в моєму місті і відправляв їй побутову техніку в її село.
Двічі було таке, що він ховав від мене гроші, щоб віддати їх матері. Ховав саме в складні моменти, коли у нас не було грошей. Правда відкривалася випадково. Тоді він обіцяв, що більше такого не буде.
Потім не стало свекрухи. Будинок хотіла залишити молодшому улюбленому синові, але не залишила заповіту. Мій чоловік і інші її діти благородно (і вельми нерозумно, вважаю) відмовилися від своєї частини будинку на користь молодшого брата.
Молодший брат матері допомагав мало. Зате брати допомагали йому, зокрема мій чоловік. У підсумку мій чоловік за все своє життя вклав в будинок матері купу грошей, в тому числі і за час нашого шлюбу. По суті, це вже були наші спільні гроші. Від спадщини відмовився і залишився без нічого. Я просила його не відмовлятися від своєї частини в будинку матері, але він мене не послухав.
Чоловіка періодично відвідують такі чудові ідеї, як жити окремим бюджетом від моїх мами і бабусі, щоб вони не користувалися його грошима. Я проти. Вважаю, це неправильно по відношенню до моїх батьків. Тим більше, чоловіка вони прийняли до себе в будинок.
У нас були якісь мрії щодо покупки в майбутньому квартири для нашої дитини. Я б сама дуже цього хотіла, але у нас дуже мало грошей зараз. Ми не потягнемо це.
Однак чоловік вважає інакше. Ось зараз він вирішив, що треба відкладати приблизно третину від його зарплати на покупку квартири в майбутньому. Це означає, що доведеться на всьому економити багато-багато років. Мені ця ідея не подобається.
Я вмовляю чоловіка почекати хоча б моменту, щоб я вийшла на роботу, і стало більше грошей. Але він напирає на те, що це він приносить зараз всі гроші, тому йому і вирішувати. А інакше нам, мовляв, не по дорозі.
Я боюся, що ми ось так будемо економити, жити впроголодь кілька років, а потім наші з чоловіком стосунки зовсім погіршаться, ми вирішимо-таки розлучитися, і він піде, забравши ці накопичені гроші. Адже це буде накопичення з його зарплати.
І я не отримаю нічого, зате буду жити, в усьому собі відмовляючи, ці кілька років. Я взагалі підозрюю, що чоловік затіяв цю ідею зовсім не заради дитини. Він просто хоче купити собі квартиру. Виходить, до шлюбу він не назбирав грошей, не купив квартиру, тому що всі гроші посилав мамі. А тепер хоче за рахунок економії на мені зібрати собі на квартиру в шлюбі.
Не знаю, чим це закінчиться. Але я вже так втомилася від поведінки чоловіка. Якщо б я знала, яким буде мій чоловік, я б не вийшла за нього заміж. До весілля він був не такий.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
