Через півтора року спільного життя у шлюбі я вирішила розлучатися. Але і мої батьки, і батьки чоловіка проти, телефонують мені, просять подумати і не руйнувати сім’ю. Я ж зараз розумію, що у нас і сім’ї не було.
З Валерієм ми одружилися, бо мали почуття один до одного. Принаймі, мені так здавалося. Я вийшла заміж і стала вити сімейне гніздо – налаштовувала побут, готувала, прала, прибирала. Чоловік в цьому заході не брав участі, всі домашні клопоти були на мені, хоча він приходив з роботи раніше. А у вихідні він зазвичай тікав відпочивати від мене окремо.
Сама я досить закрита людина, у мене є кілька подруг, але особливо часто ми з ними не бачимося, у всіх сім’ї і своє життя. Мама і свекруха говорили, що чоловік прав, іноді чоловікам треба відпочивати від сім’ї. Самі вони жили за таким же принципом. Моя мама поєднувала роль домогосподарки з роботою, а от свекруха сиділа все життя вдома, виховуючи сина і дочку і ведучи господарство.
Подруги ж стверджували протилежне, що якщо чоловік любить, то він прагне проводити час з дружиною, а не тікати за першої ліпшої нагоди до друзів. Але я більше вірила мамі і свекрусі, які мали певний життєвий досвід.
Я відчувала себе самотньо, тому що навіть вдома чоловік вважав за краще сидіти за комп’ютером або читаючи телефон. Але коли я намагалася з ним на цю тему поговорити, починав обурюватися, що ми і так вдома разом, що ж нам тепер, постійно за ручки триматися і один від одного око не відводити?
Про ситуацію пізніше дізналася свекруха і сказала мені, що чоловіки по-іншому емоції висловлюють. Йому і так зараз буде складно, адже я скоро в декрет піду, а йому сім’ю забезпечувати. Я знову прислухалася до її думки.
Коли я народила, чоловік навіть на виписку не прийшов. Навіть не подзвонив. І я до нього додзвонитися не змогла, щоб повідомити про народження сина. Написала повідомлення. Нас з сином зустрічали мої батьки, свекри, мої подруги. Чоловіка не було, він в цей час святкував з друзями.
Вдома свекруха відвела мене в сторону і сказала, що син зараз відзначає народження спадкоємця. Казала, що як син проспиться, він прийде. У мене трохи відлягло, а то я вже не знала, що й думати.
Але чоловік не прийшов ні на наступний день, ні через три дні. Зате в соцмережах мені написала дівчина, яка представилася сестрою людини, яка вважає себе дівчиною мого чоловіка. Я спочатку не повірила, але вона скинула фотографії, на яких вони разом.
Дівчина написала, що і зараз вони разом відпочивають на дачі у якогось друга. Мені вона все розповіла, тому що вона вирішила відкрити очі мені і допомогти своїй сестрі.
В цей же день у нас вдома був поміняний замок. Жили ми в квартирі, яку подарували мені батьки ще в університеті, тато отримав її в свій час в спадщину. Прописаний чоловік залишався у своєї мами, тому в квартиру не зміг би потрапити навіть з поліцією.
Він прийшов ще через два дні. Довго копирсався в замку, стукав у двері, дзвонив, а потім пішов до батьків. На дзвінок свекрухи відповіла, що з мене досить, і що подаю на розлучення.
Свекруха прибігла в цей же день з’ясовувати, що сталося. Я впустила її, показала листування, фотографії, сказала про те, що бачила сама. Вона спочатку намагалася переконати мене, що це фотомонтаж, що хтось хоче зіпсувати наші стосунки, але я не бачила в цьому сенсу.
Коли вона зрозуміла, що мене не переконати, свекруха почала говорити про те, що у нас сім’я, дитина, чоловік же повернувся до мене.
Свекруху я ввічливо випровадила, сказавши, що думки своєї не зміню. Розлучення буде, коли у мене з’явиться час сходити і подати заяву. Моя мама теж долучилася до переконання мене, що в родині чого тільки не буває, що треба прощати, адже у нас сім’я.
Мене вмовляють не рушити сім’ю, а чи була у нас взагалі родина? Мені здається що ні. В сім’ї себе так не поводять.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
