fbpx
Життєві історії
В традиціях нашої сім’ї завжди було так: на подарунок ювіляру скидалися всією ріднею, щоб подарувати щось значуще, гарне, а накрити стіл — справа самого ювіляра. Перед Новим роком брат зателефонував знову і сказав, що в його дружини день народження і вони хочуть знову відсвяткувати його в моєї мами

Наша сім’я дуже дружна. Так уже повелося, що крім брата і батьків, теплі родинні зв’язки підтримують і рідні сестри-брати батьків, і двоюрідні. Тому, коли в сім’ї у когось назріває велика і значуща подія, то гостей набирається повний будинок.

Мама моя живе за містом, у них із батьком свій будинок, в якому і дуже люблять збиратися всі наші родичі. Мама не проти, завжди з радістю всіх приймає.

У маминої двоюрідної сестри є син Вадим. Одружений він з Тетяною, у них двоє дітей: син шість років та чотирирічна донька. У мене теж двоє дітей приблизно того ж віку.

Ми з чоловіком живемо в місті, квартира в іпотеці, діти, машина у кредиті. Крутимося, як можемо, розраховуємо на себе, у чоловіка батьки живуть далеко, мама на пенсії та й тато хоч і підробляє, але їм самим ледве вистачає, тож допомагати матеріально нам нікому.

В традиціях нашої сім’ї завжди було так: якщо свята проводилися, то на подарунок ювіляру скидалися всією ріднею, щоб подарувати щось значуще, гарне, а накрити стіл — справа самого ювіляра.

Якщо я у своєї мами збирала гостей з приводу дня народження чоловіка, то я і продукти закуповувала, і готувала, приїжджаючи раніше, щоб не турбувати маму, та й сестри її завжди так робили.

– Валентино, – просили, – у тебе будинок великий, та й їхати до тебе всім зручніше, можна ми в тебе? Продукти, готування та прибирання з нас.

Моя мама ніколи не відмовляла, хоча вона теж намагалася щось приготувати, хоч би холодця наварити, він їй особливо вдавався.

Місяці два тому мені зателефонував Вадим і запитав – можна ми мій ювілей у твоєї мами відзначимо? Вона вже погодилася, але Тетяна наполягає, щоб я й у тебе спитав.

Ну, думаю, яка делікатна дружина Вадиму дісталася. Зателефонували родичам, назбиралося 20 дорослих та 9 дітей. Потім Вадим ще раз зателефонував, прозвітував, що на його прохання ще одна двоюрідна сестра забронювала на компанію молодих людей у ​​кількості 12 осіб сауну на кілька годин.

– А діти підуть стрибати на батуті, – сказав Вадим, – гуляти, то гуляти, я ж перший раз у такій компанії свій день народження відзначати буду.

Ми з чоловіком вирішили приїхати у п’ятницю, напередодні того дня, коли у кузена було призначено урочистість. Приготували грошей на подарунок – три тисячі гривень, взяли трохи продуктів та солодощів для себе та дітей у дорогу та ввечері-вранці у мами поїсти, і рушили.

Приїхали, а Вадима та Тетяни немає, урочистість призначена на другу годину дня в суботу.

– Може, всі привезуть уже в напівготовності, – припустила мама, – я холодцю про всяк випадок наварила, салату тазик зробила, закрутки приготувала, думаю, може купити м’яса про всяк випадок, та батько замаринує?

Мама все це зробила, Вадим із дружиною та дітьми приїхав наступного дня, коли вже почали збиратися інші гості. Нічого вони з собою не привезли, на столі було тільки те, що мама приготувала, плюс ще ми з однієї з сестер терміново метнулися в магазин і закупили нарізку сирну та ковбаски. Вадим із дружиною вивантажили лише торт та міцні напої.

Родичі дивувалися, малеча почала канючити, довелося ще й піцу замовляти. Через кілька годин Тетяна встала з-за столу і скомандувала, що зараз усі дітлахи вирушають розважатися на батутах, тільки їй потрібні ще дорослі – вона ж не знає дороги і малечі занадто багато.

За батути Тетяна заплатила сама, але там і не дуже дорого, а потім постало питання з сауною.

– Я на батут витратилася, – сказала Тетяна, – а на сауну вже доведеться скидатися.

Ми переглянулися, але скинулися. Відсвяткувавши, нарешті, день народження двоюрідного братика ми їхали і на зворотній дорозі підраховували збитки.

Витратили ми чимало, та й мамі було незручно, в її ж будинку зібралися, вона все соромилася, що стіл порожній, хоча по суті, свято не її. Ось навіщо влаштовувати банкет якщо люди такі жадібні?

Якщо не збирався витрачатися, навіщо такий бенкет, батути, сауна? Тетяна ж перерахувала подаровані гроші і задоволена залишилася, сказала, що на нові м’які меблі їм тепер вистачить.

Ми вирішили, що Вадим більше ніяких свят не влаштовуватиме, принаймні в будинку мами. Але перед Новим роком брат зателефонував знову і сказав, що в його дружини день народження і вони хочуть знову відсвяткувати його в моєї мами.

– Давай заразом у твоєї мами і день народження відсвяткуємо, і Новий рік зустрінемо? – радісно каже Вадим.

Вадиму відмовили всі: хто послався на справи, хто на те, що на Новий рік із сім’єю їде. Ні, рідня планує зібратися десь і завжди, у моєї мами, але без Вадима та його дружини.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page