В той вечір я не xотіла нікуди йти, але саме тоді я зустріла Андрія. Я просто вийшла на балкон, і подумала: «Господи, як я втoмилася бyти oдна, дaй мeні чoловіка».
Було свято, День села і я вирішила сходити в наш місцевий ресторан. Людей було багато і перший і другий поверх, був переповнений людьми. Всі сиділи парами, чоловіки, дружини, просто закохані парочки, тільки я одна, мені 27 років, а я все одна. Джерело
І так стало прикро, вийшла я на балкон, і думаю: «Господи, як я втомилася бути одна, хочу собі чоловіка, брюнета, з вищою освітою, з хорошої сім’ї, розумного»
І тут заграла пісня. Я пішла, на перший поверх, до барної стійки, а там стоїть хлопець, брюнет в сорочечці. Він підійшов до мене, представився Андрієм, начальник Цивільної оборони, ну майже все як я замовляла.
Весь вечір ми проговорили, стоячи біля барної стійки, а потім він провів мене додому. Це був перший чоловік, якому я хотіла розповісти все про себе, смішні історії з дитинства, про роботу, про свого рудого кота.
Я завжди думала, як взагалі люди живуть разом, потрібно вдвох засипати, прокидатися, їсти, робити якісь домашні справи. Коли мені про це розповідали подружки.
Читайте також: Сестра мого чоловіка pозлучилася і виpішила, що тепер її мaє зaбезпечувати її бpат – мій чoловік
Слухати їх, мені було смішно і дико, а з цим чоловіком, мені самій захотілося, все це розділити.
Зустрічалися ми цілих три місяці, але поцiлувалися тільки через два тижні, після знайомства. Чомусь Андрій відтягував цей момент, і я йому за це вдячна.
Мені взагалі було досить, що він просто поруч, і слухає потік моїх маячних оповідань і ідей.
І ось через три місяці, він зробив мені пропозицію. Ми сиділи на березі річки, і тут він мені каже: «Дорога Тетяно, щоденне розставання з Вами, погано позначається на моєму душевному самопочутті, чи не будете Ви такі люб’язні, вийти за мене заміж, заздалегідь вдячний, не залежно від Вашої відповіді.»
Ну звичайно я сказала «ТАК»! В цей же день ми подали заяву в ЗАГС. Весілля робили вдома, тому воно проходило в два етапи, в один день ми накривали стіл для батьків і родичів, а в інший день збирали своїх друзів.
Живемо ми вже 5 років, але у нас все ще почуття, що ми тільки що познайомилися, я дивую його, а він мене. Він для мене і чоловік, і друг, і навіть подруга.
Пізніше я розповіла Андрію, як я випросила його у Бога, на що він мені відповів:
– От не соромно тобі було клянчити таке?
А я йому, з гордістю:
– Зате який результат!
Бажаю всім знайти свою половину, і зовсім не важливо в якому це буде віці, головне щоб ви відчували себе комфортно і щасливо.
