Мій син з невісткою не хочуть зі мною спілкуватися.
З чоловіком ми жили душа в душу, але довго не могли народити дітей. Лікарі весь час тільки руками розводили. І коли я дізналася, що нарешті чекаю дитину, мені було 36, а чоловікові вже 40 років. Ми були на сьомому небі від щастя. У нас народився син. Нашому щастю не було меж. Чоловік захворів, і коли синові було 10 років, він пішов на той світ. За матеріалами
Виховувала сина я сама, другий шлюб навіть не розглядала. Після закінчення школи, він вступив до престижного ВНЗ в іншому місті. Будучи студентом, познайомився з дуже милою і серйозною дівчиною. Стали приїжджати разом на вихідні до нас додому. Майбутня невістка виявилася просто диво – з порядної сім’ї, красива, розумна і гарна господиня.
Після закінчення навчання, молоді вирішили одружитися і залишилися жити у нас в місті. Синові підвернулася перспективна робота, та й до того ж у спадок від бабусі залишилася трикімнатна квартира. Як тільки вони одружилися, я приходила до них у гості практично кожен день. І кожен вечір я йшла від них з образою. Я заводила розмови про онуків.
Я твердила, що хочу онуків. Точніше внучку, а ще краще кілька онуків. Адже мріяла про внучку не тільки я. Ми з покійним чоловіком завжди хотіли багато дітей і онуків. Але, на превеликий жаль, доля розпорядилася по-іншому.
Я твердила дітям, що треба народжувати якомога швидше, зовсім не думаючи про те, що потрібно їм. Невістка і син жартували. А я все приводила в приклад нас з чоловіком і просила не затягувати. Якщо в гостях або на вулиці ми зустрічали маленьких дітей, я обов’язково твердила про те, що пора подумати про мене і народити онука. Син і невістка почали на мене сердитися. Діти стали все частіше придумувати відмовки, щоб я рідше до них приходила. А невістка, яка мені ніколи не перечила, почала грубо відповідати.
Так тривало близько п’яти років. В один з вечорів ми сильно посварилися на тему народження онуків. В той день я дуже багато зайвого наговорила. Невістка сказала, що не бажає мене бачити. Зі сватами відносини теж зіпсувалися – ми просто перестали телефонувати. Син став приходити раз на місяць на п’ять хвилин і то, будучи по роботі в цьому районі.
Тепер я залишилася зовсім одна. Я стала дуже сумувати за ним. Але більш того, мої діти чекають поповнення. Сусідка працює в реєстратурі в поліклініці і бачила сина з невісткою з округляється животиком. Скоро виповниться мрія всього мого життя – я стану бабусею. Дуже хочу помиритися з ними, попросити вибачення, але як це зробити, поки не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
