В той день Ольга дуже поспішала додому, бо хотіла встигнути приготувати святкову вечерю – у них з чоловіком 20-та річниця шлюбу. Ну і що, що її Василь зранку її не привітав? Напевно, він на вечір якийсь особливий сюрприз готує. А вона, тим часом, гарненько стіл накриє, і посидять вони собі в тісному сімейному колі.
Ольга приготувала все, що так любить її Василь, накрила стіл святковою скатертиною, і стала чекати. Але чоловік чомусь затримувався. Напевно, ще після роботи за квітами забіг, – виправдовувала чоловіка Ольга.
Тим часом, жінка взяла їхній сімейний альбом, і стала пригадувати події 20-річної давності. Ось вона – щаслива наречена! День свого весілля Ольга дуже добре пам’ятає, наче все вчора було! Вона – єдина донька заможних батьків, а він – перший красень на факультеті, який з усіх дівчат вибрав саме її.
Батько Ольги не хотів приймати в їхню сім’ю бідного зятя, але донька йому категорично заявила, що любить саме цього хлопця, і якщо тато хоче, щоб вона щасливою була, то має дати дозвіл на їхнє одруження.
Так Василь став частиною їхньої родини. Свекор позлився, але під тиском прохань доньки, допоміг зятю добре прилаштуватися. Взяв його до себе на фірму, а згодом зробив великим начальником.
Ольга жодного разу не пошкодувала про те, що стала дружиною Василя. Адже чоловік її любив, будинок збудував, подарунки дарував.
Єдине, що засмучувало жінку, це те, що у них з Василем діток не було. Ольга дуже хотіла, ходила по всіх лікарях, але ті лише розводили руками.
– Ну нічого, – заспокоювала себе жінка. – Будемо з Василем жити одне для одного.
От 20-ту річницю сьогодні відзначатимуть. Шкода, що до цього дня не дочекав батько Ольги, який не вірив в цей шлюб, і в щирість Василя. Ольга б татові показала, що не помилилася у виборі чоловіка…
В той вечір Василь прийшов додому дуже пізно, без квітів і подарунка для дружини, але сюрприз таки приготував, щоправда – неприємний…
Василь подивився на гарно накритий стіл, сказав, що не голодний, і запропонував Ользі присісти. А потім сказав, що йде від неї, бо у нього вже кілька років є інша сім’я, і там уже є дитина, син…
– Якщо ти мене любиш, то зрозумієш, – сказав Василь.
І додав:
– Будинок наш я собі залишаю, бо мені він потрібніше, та й я його будував. А тобі квартиру однокімнатну я купив. А якщо не подобається – повертайся до своєї матері, вона ж одна зараз живе у вашому величезному будинку.
Ольга від почутого наче заціпеніла:
– Ти будинок збудував? Та якби не мій тато, де б ти був зараз?
– Вибач, люба, але таке життя… Не завжди справедливе… Мені пощастило і тоді, і тепер… Та ти теж не маєш на що скаржитися, адже 20 років ти була дружиною гарного чоловіка, я ж любив тебе, чи не так? Ти ж була щаслива?
Слова Василя звучали наскільки принизливо, що Ольга дивилася на нього і не могла зрозуміти, чому раніше вона не побачила його мізерної душі? А тато побачив… І попереджав… Тільки чому вона його не послухала? Бо любов сліпа…
Василь не залишив Ользі вибору, пішов ловити щастя в новому житті. От тільки, чи можна збудувати своє щастя на чужому горі…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
