fbpx

В той вечір Валентина ледве встигла на останній автобус. Забігла, пройшла по салоні, присіла. Біля вікна сиділа дівчина, яка втомлено дивилася у вікно. Валентина не відразу впізнала в ній сусідку Юлю. Після тієї поїздки Юля перестала приходити до Валентини

Валентина щодня їхала в місто на роботу, і поверталася останнім автобусом додому в село. Робота забирала весь її час – Валентини ніколи не було вдома.

Це зараз діти уже дорослі, старшому, Олександру, вже 30 років, молодшій, Тетяні, 22. А взагалі дітей ростила мама Валентини, бо їй було ніколи. Бабуся всю любов і турботу віддавала онукам, а Валентина працювала. Чоловік у неї хороший, але теж весь час на роботі, він дітей любив, але якось на відстані, бо також весь час був у справах.

В той вечір Валентина ледве встигла на останній автобус. Забігла, пройшла по салоні, присіла. Біля вікна сиділа дівчина, яка втомлено дивилася у вікно і ледь не плакала. Валентина не відразу впізнала в ній Юлю. Дівчина була дружиною Тараса, найкращого друга її сина Олександра.

Тарас для її сина був дуже близьким, наче рідний брат, вони ж разом виросли. Наречену Тарас привіз собі з міста, а коли одружувався, Олександр був дружбою на весіллі. Валентина любила Тараса, як рідного сина, і Юлю вже добре знала за ці три роки, що вони жили разом. Відразу після весілля вони були частими гостями в її домі.

Вони розговорилися, дівчина у відчаї розповіла Валентині, що має велику проблему – у них з Тарасом чомусь немає дітей, вже три роки нічого не виходить. А Тарас все частіше прикладається до оковитої. Лікарі сказали їй, що у неї видимих проблем немає. А дітей вже так хочеться, що не сила дивитися на чужих малюків.

Після тієї поїздки Валентина не бачила Юлю кілька місяців, вони чомусь перестали до них в гості приходити. А якось прийшов Олександр додому дуже сумний. Валентина запитала сина, що сталося. Той і розповів, що він скоро стане батьком. Дівчина від нього чекає дитину, є ускладнення, потрібні гроші. Він вже витратив все, що у нього було, але цього мало.

Не думаючи, Валентина витягла гроші і дала їх синові. Олександр дуже зрадів і відразу кудись поїхав. Відтоді Валентина не мала спокою, все думала про дитину – це ж вона скоро стане бабусею. Але ж чому син не знайомить її з своєю нареченою? Господи, лише б з дитиною все було добре.

Олександр мовчав і ходив сумний, Валентина навіть боялася питати його про щось, бо бачила, що сину важко. Але одного разу таки наважилася на розмову. Олександр довго мовчав, а потім ошелешив маму: «Юля доньку народила. І батько я».

Від почутого Валентина аж присіла. Це ж що виходить – її син забрав дружину від свого найкращого друга… Але сказала, що якщо любиш – приводь її з дитиною до нас додому. А з людським осудом ми якось справимося.

Та все ж сумніви були, може, дитина таки Тараса, вони ж сім’я… Говорити щось Олександру було марно, він був упевнений, що батько він.

Після виписки Юля разом з дитиною повернулася до чоловіка, який нічого не підозрював. Олександр продовжував давати їй гроші на всі потреби дитини.

В душі у Валентини сумніви, вона бачила Юлю з коляскою – не схожа дитина на її Олександра, але син заборонив піднімати цю тему. І як його переконати не побиватися так? Юля зробила свій вибір – вона повернулася до чоловіка. Але як переконати сина, що він там зайвий…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page