В той вечір Тетяна так і не відповіла згодою, сказала, що їй подумати треба. А коли гості пішли, дівчина сказала мамі, що має до неї серйозну розмову. – Мамо, я дитину чекаю, – раптом ошелешила Тетяна новиною. Слова доньки настільки були неочікуваними, що мама присіла, глянула на доньку, і ледь чутно запитала – хто батько

– Миколо, ми з тобою знаємося давно, та й бізнес спільний маємо, тому було б добре, якби наші діти побралися, тоді б ми ще краще зажили, – каже Степан.

Микола задумався. Вони з Степаном знаються вже майже 20 років, і чоловік він надійний, перевірений. І діти їхні з дитинства знають одне одного. У Степана син, у Миколи – донечка, обоє красиві, молоді, з освітою – ну просто дуже гарна пара.

Син Степана, Матвій, давно собі сподобав Тетяну, але вона все казала, що їй вчитися треба. А тут якраз університет закінчила, і Матвій зробив пропозицію.

Тетяна не готова була її приймати, але до них в гості прийшов Матвій з батьками, і всі разом стали її переконувати, що кращого кандидата на роль чоловіка, годі і знайти.

В той вечір Тетяна так і не відповіла згодою, сказала, що їй подумати треба. А коли гості пішли, дівчина сказала мамі, що має до неї серйозну розмову.

– Мамо, я дитину чекаю, – раптом ошелешила Тетяна новиною.

Слова доньки настільки були неочікуваними, що мама присіла, глянула на доньку, і ледь чутно запитала – хто батько.

– Ти його не знаєш. Ми познайомилися в університеті, я думала, що він мене кохає, але коли він почув про дитину, то втік. Мамо, що тепер робити? – стала плакати Тетяна.

– Донечко, я думаю, Матвію треба правду сказати. А яке рішення він вже прийме – це його справа.

Тетяна за порадою мами поговорила з Матвієм, розповіла йому правду – чому вона не може за нього заміж вийти. Але на диво, Матвія ця інформація аж ніяк не збентежила. Він лише знову запитав, чи згідна Тетяна за нього заміж вийти.

– А дитина? – запитала перелякана дівчина.

– А що дитина? Якщо ти зараз скажеш “так”, то це вже буде наша дитина, і ми її разом виростимо. Я ніколи тобі не докорю жодним словом, – запевнив Матвій.

Тетяна вийшла заміж за Матвія. Про їхній маленький секрет знали лише вони і мама Тетяни. Матвій сам так вирішив, він сказав, що тепер Тетяна – його дружина, а її дитина – його дитина.

Степан дуже здивувався, коли внук народився завчасно, але подумав, що таке буває інколи, і дякував Богу, що хлопчик народився здоровим. А ще, дідуся бентежило те, що хлопчик зовсім на них не схожий – з рудим волоссям і голубими очима.

Два роки подружжя жило щасливо, мама і тато тішилися першими успіхами свого синочка, який не переставав їх тішити. А одного разу все пішло шкереберть.

Тетяна з колясочкою зайшла на роботу до свого батька, і там випадково побачила Сергія, батька своєї дитини. За збігом обставин він влаштувався на роботу на фірму батьків Тетяни і Матвія.

Сергій як побачив сина, та ще й обручку на пальці у Тетяни, так відразу став заявляти свої права і на неї, і на дитину.

Коли Тетяна відповіла йому відмовою, він заявив, що не відступиться, і пішов та все розповів Миколі та Степану. Доводити нічого і не треба було, бо хлопчик як дві краплі води був схожим на Сергія.

Микола був засмучений, а Степан сказав, що він вимагатиме, щоб син розлучився з Тетяною, бо не бажає він гарувати заради чужих дітей.

Коли батько поставив Матвію умову, що він має піти від Тетяни, то він раптом став на сторону дружини і заявив батькові, що він все знав з самого початку і що тепер Тетяна і їхній синочок – найрідніші для нього люди, яких він ніколи не покине.

Навіть слова Степана, що він залишить їх без нічого, не злякали Матвія – він залишився поруч з коханою дружиною і сином, правда, їм довелося переїхати в інше місто і винайняти там житло.

Сергій так нічого і не досяг. Він втратив своє щастя, і нічого вже не повернеш.

Степан відмовився від свого сина і залишив його без спадщини, за те, що він його ослухався. З Миколою він теж розірвав усі стосунки – і партнерські, і дружні, а спільний бізнес вони поділили і продали.

А Микола позлився, а потім сам перепросив дітей, бо ж нічого поганого насправді не сталося. Матвій все знав, і прийняв все як є, а значить, такий зять заслуговує поваги.

Микола все, що мав, передав зятю, а сам вийшов на пенсію няньчити онуків, бо незабаром у Тетяни і Матвія народилася ще й спільна донечка, і тепер вони щаслива родина, яка попри всі випробування, вистояла.

То хто наймудріше вчинив в цій ситуації?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page