Оксана прийшла з роботи, стала на подвір’я і милувалася будинком, в який вони з чоловіком недавно вселилися. Будували його 15 років, всі гроші і сили вкладали, тому будиночок вийшов на славу. На подвір’ї всюди росли троянди – улюблені квіти Оксани, вона сама їх садить, сама доглядає, а вони віддячують їй неймовірною красою і ароматом.
В селі Оксану всі люблять і шанують, називають Оксаною Михайлівною, бо працює в школі вчителькою математики. Потрапила вона в це село випадково, після закінчення університету по розподілу. Поселили молодого спеціаліста у місцевої жительки Ганни. От і придивився до молодої вчительки її син, та так придивився, що аж захотів одружуватися.
Степан Оксані не дуже подобався, але його наполегливість перемогла і по весні вони зіграли весілля. Відразу після одруження стали будувати хату. Оксана в школі взяла аж півтори ставки, ще й репетиторства не цуралася, аби лише заробити більше. Всі гроші, звичайно, вкладала в будівництво. А було що і бартером працювала – вона навчить дитину рівняння розв’язувати, а її батько накриє дах чи вставить вікна у хату.
У шлюбі з Степаном Оксана щасливою себе не відчувала, чоловік був гулякою, і про його численні зради знало усе село. Дітей у пари не було, що ще більше засмучувало Оксану. Вона і далі б так жила, якби одного разу в автобусі не почула, як односельчани обговорюють черговий роман її чоловіка і співчувають їй, не розуміючи, чому вона, Оксана Михайлівна, дозволяє так з собою поводитися.
В той вечір Оксана наважилася на серйозну розмову з чоловіком. А він наче чекав цього, сказав, що нічого пояснювати не буде. Тоді Оксана попередила, що в такому випадку їм краще розлучитися, на що чоловік ошелешив її, що якщо вона наважиться на цей крок, то просто піде з дому ні з чим, бо весь будинок оформлений на його маму і вона навіть через суд навряд чи чогось доб’ється.
На наступний день Оксана відправилася в місто шукати адвоката. Вона зайшла в контору і постукала в двері, не прочитавши вивіску з прізвищем, а коли побачила чоловіка, який сидів в кабінеті, зрозуміла, що вони знайомі, от лише не могла згадати звідки.
Та молодий чоловік сам швидко нагадав Оксані Степанівні, що він колись був її учнем. І нарешті Оксана впізнала, це був Андрій, той хлопчина, який після випускного зізнався їй у коханні. А вона тоді йому відповіла, що кохання між ними в жодному разі бути не може, і що вона виходить заміж. На прощання Андрій сказав, що з своїм нареченим Оксана ніколи не зможе стати щасливою.
Хлопець поїхав тоді з села поступати в університет і відтоді Оксана його не бачила. З’ясувалося, що після відмови Оксани він вивчився на юридичному і тепер став затребуваним адвокатом. Одружився з своєю однокурсницею, але її не стало в той день, коли на світ з’явилася їхня донечка. Тепер він сам виховує доньку.
Було відразу видно, що Андрій зрадів зустрічі з Оксаною. Він пообіцяв, що допоможе їй з її справою, і запропонував піти до нього на роботу і стати нянькою для дочки, зарплату пообіцяв в два рази більшу, ніж у школі.
Оксана погодилася, подала на розлучення і переїхала до Андрія у його шикарний будинок. З його донечкою подружилася швидко, адже вона завжди мріяла про таку золотоволосу принцесу. Дівчинка теж прикипіла до Оксани і вже скоро почала називати її мамою.
Андрій дуже радів з того, що все так вийшло, і невдовзі зробив другу спробу – запропонував Оксані вийти за нього заміж і стати мамою для його донечки. Цього разу Оксана погодилася, а невдовзі у них народилася спільна донечка. В 40 років Оксана нарешті змогла стати щасливою.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.