fbpx
Життєві історії
В той вечір на дворі була погана погода, падав мокрий сніг, я взяла сина і пішла з ним в магазин. Коли переходила дорогу, побачила свого чоловіка в компанії нашої спільної знайомої Віри. Я не сказала Вадиму, що знаю про його стосунки з Вірою. Можливо, десь в глибині душі я ще сподіваюся, що колись він повернеться до мене

Місяць тому чоловік просто прийшов додому, і почав збирати свої речі, ні слова мені не сказавши. Найцікавіше те, що до того у нас з ним не було якихось непорозумінь. Жили разом ми вже два роки, пів року тому у нас народилася дитина.

Зараз ми з чоловіком вже чотири тижні живемо окремо, і він приїжджає один раз в тиждень в неділю відвідувати малюка, а мені від цього не легше. Я не знаю, що мені робити, хочеться все повернути назад, я не знаю що думати, сиджу з дитиною в трикімнатній квартирі і одна погана думка приходить на зміну іншій.

Він же пішов, нічого мені не пояснивши. Може, розлюбив, може, у нього з’явилася інша, а може ще щось, про що я не знаю. Він мовчить. Достеменно відомо лише те, що зараз він живе у своєї мами.

Якось я йому написала, що мені його дуже не вистачає, а він проігнорував це повідомлення, а коли приїхав, я пішла в іншу кімнату, головне не бути поруч з ним і не заплакати при ньому.

Але Вадим мене покликав. Я прийшла і погралася з ними. Ми говорили про малюка, раділи його першим успіхам потім викупали його разом і він уклав його спати. І знаєте, я думала, він заведе розмову і залишиться, а він відразу ж зібрався і поїхав до батьків.

Господи, мені дуже погано і порожньо без нього, вдень я веду себе як не в чому не бувало, а вночі душа рветься на частини. Мені 24 роки, малюкові пів року, а таке відчуття, що жити не хочеться і живу тільки заради сина. Люди добрі допоможіть мені, як мені повернути його назад? Хоча б, як відволіктися, щоб не думати про нього щовечора.

Хоча я нічого поганого не робила, і дружина я гарна, завжди все робила по дому, чоловік ходив ситий, напрасований, одягнений, тільки ось що сталося, не зрозуміло. Зараз у нього свобода, робить, що хоче, і коли хоче. Тільки ось синочок і я дуже сумуємо без нього.

А буквально вчора все з’ясувалося. І хоч на дворі була погана погода, падав мокрий сніг, я взяла сина у візочок і пішла з ним в магазин. Коли переходила дорогу, побачила свого чоловіка в компанії нашої спільної знайомої Віри. Вона була його першим коханням, але вийшла заміж швидше за іншого чоловіка.

Вадим довго переживав розрив, а потім зустрів мене. Ми одружилися не прозустрічавшись навіть кілька місяців. Мої батьки віддали нам свою трикімнатну квартиру, а самі поїхали в село. Та все це Вадим перекреслив одним махом.

Я чула від спільних знайомих, що Віра розлучилася з своїм чоловіком, швидше за все, вони з Вадимом знову разом. А що мені тепер робити? У нас є дитина, від якої чоловік так легко відмовився заради свого першого кохання.

Як бути? Як жити? Що робити? Показувати мені йому свій жаль або ж бути сильною, коли він мене бачить? Я не сказала Вадиму, що знаю про його стосунки з Вірою. Можливо, десь в глибині душі я ще сподіваюся, що колись він повернеться до мене.

Фото ілюстративне – vdvrus.

You cannot copy content of this page
facebook