Чоловікові Люби дуже не щастило з роботою: його часто звільняли, хоча він і непогано начебто працював. Ми з Любою дружили, наші чоловіки теж були добрими приятелями. І мені, і моєму чоловікові було дуже важко спостерігати за тим, як Андрій в черговий раз втрачає роботу. Ніби як нормальний чоловік, але що ж йому так не щастить?
І ось одного разу Люба не витримала. Ми якраз в той вечір прийшли до них в гості. Андрій був ще на роботі. Ми сиділи на кухні, пили чай з тортиком. Тут прийшов Андрій, він був злегка напідпитку. Він сказав, що у нього проблеми на роботі, начальник хоче його понизити в посаді за те, що він сьогодні запізнився на роботу. А ще його за запізнення оштрафували на велику суму.
Коли Люба все це почула, то дуже засмутилася, і вона почала сильно плакати. Ми зрозуміли, що ми зайві і пішли додому. Коли ми йшли, то чули, що Люба і Андрій дуже голосно з’ясовують стосунки.
Люба сказала Андрію:
– Я більше не можу з тобою жити! Ти ж навіть собі шкарпетки купити не можеш!
Через два дні ми дізналися, що Люба зібрала свої речі і пішла від Андрія. Жити вона переїхала до своєї мами. Незабаром вони розлучилися. Свою квартиру вони розміняли на дві однокімнатні квартири. Дітей у них не було. Тому розлучення і поділ майна пройшов дуже швидко.
Андрія після розлучення не звільнили, а навпаки начальник став давати йому ще більше роботи. Щоб забути про розлучення і зраду дружини, Андрій став повністю присвячувати себе роботі. Через три місяці його підвищили на посаді. А ще через пів року він став начальником відділу.
Ми з чоловіком були дуже раді за Андрія. Здавалося, що невдачі до нього притягувала саме Люба. Андрій нарешті повірив у себе. Він схуд, став краще одягатися. Загалом, у нього все було відмінно: на роботі був повний порядок і виглядати він став набагато краще. Андрій навіть купив собі в кредит хорошу машину.
А через кілька місяців Андрію подзвонила Люба. Вона запропонувала йому зустрітися в кафе і поговорити. Андрій погодився.
Вони зустрілися в кафе. Поговорили про минуле. Люба почала розповідати про те, як їй важко живеться: вона і роботу знайти не може, і грошей у неї немає. І взагалі, вона дуже любить Андрія і хоче до нього повернутися.
Андрій подивився уважно на Любу, подумав хвилинку, згадав те, що вона сказала йому рік тому про шкарпетки і сказав:
– Я тепер сам можу купити собі шкарпетки, і ти мені тепер зовсім не потрібна! Зате тепер тобі знадобився я! Не будемо ми більше жити разом! Ти ж кинула мене в найважчий момент, коли мені так була потрібна твоя підтримка! Так дружина не повинна поступати!
Андрій оплатив рахунок в кафе і пішов.
Я вже подумую про те, щоб познайомити Андрія з однією своєю незаміжньою подругою. Раптом, у них щось вийде? Андрій заслуговує щастя.
На цю ситуацію можна дивитися по-різному, але я вважаю, що Андрій вчинив правильно. Якщо Люба пішла від нього, коли у нього не було грошей, то значить, що вона його ніколи не любила. Той, хто любить, той поруч з коханою людиною завжди: і в горі, і в радості. Хіба не так?
Фото ілюстративне – positivno.
