Христина народилася в багатодітній родині, і з дитинства відчувала брак грошей, тому постійно мріяла про те, як виросте та почне заробляти. Їй не хотілося й надалі жити у злиднях. Їх у сім’ї було четверо дітей.
Мама особливо не переймалася тим, що вони так бідно живуть. Те, що вона не могла забезпечити дітей навіть одягом, її не особливо хвилювало. Носять же щось і добре.
Христина була третьою дитиною. Дві старші сестри вже поїхали з дому, а вона поки що тільки мріяла. Але робити так як зробили сестри вона не хотіла. Ті поспішили заміж, народили дітей і терплять усі витівки своїх чоловіків аби лише не повертатися до рідного дому.
У дівчини була інша мета, вона дуже хотіла вибитися в люди. Христина намагалася добре вчитися. Щоб мати можливість у тиші засвоїти шкільний матеріал, часто залишалася в бібліотеці. За що отримувала від матері наганяй, адже їй була потрібна допомога вдома.
Та Христина була впертою у досягненні своїх бажань, тому весь свій вільний час вона приділяла навчанню.
І її праця принесла результат – школу вона закінчила відмінно. Тепер залишалося тільки поступити в університет. І це не до найближчого містечка, інакше жити в гуртожитку їй ніхто не дасть, треба було їхати у велике місто.
Тому одного дня вона зібрала свої нечисленні речі, документи і поїхала з дому. На перший час гроші у неї були. Вона давно намагалася підробити, де тільки могла і відкладала. Тому на час вступної кампанії змогла зняти кімнату у бабусі. А після вступу їй уже виділили кімнату у гуртожитку. І лише після цього вона повідомила рідних, де перебуває.
Коли багато її однокурсниць насолоджувалися студентським життям Христина старанно вчилася і підробляла. Тому до закінчення навчання у неї навіть хлопця не було.
Додому практично не їздила. Там була вічно незадоволена мати, нетверезий батько, а сестри і брати дивилися на неї як на восьме чудо світу. Вчитися особливо вони не бажали і не розуміли, чому поїхала сестра замість того, щоб вийти на роботу тут і допомагати їм. Але це, мабуть, мама їм нав’язала таку думку. А переконувати нікого Христина не хотіла.
А потім були пошуки роботи, житла та сильне бажання просунутися кар’єрними сходами і купити собі житло.
Христина не зупинялася, додала всі перешкоди, і зрештою, таки змогла досягнути певних висот.
– Христинко, вітаю, ти молодець, – сказала її подруга Олена, сидячи у неї на кухні. – Квартира хоч і невелика, зате своя. Яка ж ти все-таки розумниця.
– Дякую, Марино, та не все так просто. Сама знаєш, як вона мені дісталася і ще кілька років кредит сплачувати, але це вже дрібниці.
– Може вже нарешті про себе подумаєш, і про те, щоб створити сім’ю? Досить так важко і багато працювати.
– Ну, працювати я не перестану, я в роботі живу. А ось про сім’ю вже й сама гадаю. Та й дітей хочеться.
Олена, яка була найкращою подругою, знала все про дитинство Христини і була повністю з нею згодна. Сама Олена одружилася 2 роки тому, теж сильно не поспішала. І ось їм уже майже 30.
З Анатолієм Христина познайомилася на роботі. В той день її співробітницю Дарію Петрівну проводили на пенсію і за нею заїхав син. Після швидкоплинного знайомства Христина про нього і забула.
Ось тільки він сам нагадав про себе через три дні. Коли вона зустріла його на виході з офісу. Він стояв з букетом квітів і явно на когось чекав.
Як виявилося, чекав він саме її. Того вечора вони разом прогулялися парком і Анатолій провів її додому. У жодне кафе він не запросив. Заїкнувся тільки про те, яка прекрасна погода сьогодні і шкода втрачати можливість подихати свіжим повітрям.
З того часу вони гуляли практично щовечора.
– Христино, ну скільки ви вулицями ходитимете? – сміялася Олена. Видно ж, що твій Анатолій жадібний. За цей час один букет квітів та стаканчик морозива. Хоч би раз у кафе запросив чи кіно.
– Олено, він збирає гроші на квартиру. І я його розумію, що своє житло це дуже важливо. Та ми й не лише гуляємо. До його мами у гості ходили.
– Ага, і пили там чай із купленими тобою ж тістечками, – ніяк не вгамовувалась подруга.
Христині стало дещо не по собі, адже подруга говорила правду, та все ж, вона вирішила захистити Анатолія.
– Ну не з порожніми ж руками в гості йти, – пояснила вона.
Олена зрозуміла, що ця розмова Христині не подобається, і перевела бесіду іншу тему.
Отак зустрітися і побалакати виходило в них не часто. Анатолій Олені не подобався. Вона не могла пояснити, чим саме, але щось її насторожувало.
Та й його маму вона знала. А та ніколи не втрачала вигоди для себе. Коли треба була ввічливою, а коли людина не вигідна їй, то і на метр до себе не підпускала і не допоможе ніколи. У будинку з Дарією Петрівною мешкала тітка Олени. Але засмучувати подругу своїми думками вона не хотіла.
Наступного разу подруги зустрілися за три місяці.
– Яка ж ти красуня, Христинко, – говорила Олена, дивлячись на подругу у білій сукні.
А Христина світилася від щастя. Все було, як вона хотіла. Скромна сукня, проста зачіска без зайвого на голові, але все разом виглядало дуже органічно та ніжно.
Весілля велике і гучне теж не влаштовували. Були тільки найближчі люди. Та й то переважно гості були з боку нареченого. Батьки Христини приїхати не схотіли. Так і сказали, що у них є справи важливіші. Внуків молодших треба доглядати.
З сестрами та братами Христина і не спілкувалася. Відправила запрошення, але відповіли лише старші, сказавши, що чоловіки не відпустять, а самі поїхати не зможуть, бо працюють.
От і вийшло, що Олена була з чоловіком, кілька колег і все. Та навіть це не змогло затьмарити її щастя.
Олена так і не могла зрозуміти, як це Христина погодилася вийти заміж за Анатолія. Але головне, що її подруга була щасливою.
Сімейне життя було спокійним. Мама Анатолій до них не втручалася. Іноді приходила в гості і нарікала мовляв квартира хоч і двокімнатна, але зовсім маленька. Ось дітки підуть і як розміститеся?
Христина сама розуміла, що для сім’ї із дітьми місця мало. Та й з Анатолієм не раз говорили про те, що треба розширюватися. Але якщо у Христини на роботі все було добре, то у Анатолія постійно якісь проблеми. То премію уріжуть усьому відділу, то ще щось.
Олена бачила, як вимотується подруга. Одного разу почала говорити, що не треба їй брати стільки навантаження на себе, але Христина її різко зупинила і попросила не втручатися у справи, які її не стосуються. Подругу втрачати не хотілося і ця тема більше не піднімалася.
Тільки чоловікові Олена скаржилася, як їй шкода подругу. Андрій також бачив усе це. Але чужа сім’я – темний ліс, і справді втручатися туди не варто.
Так минув рік.
– Кохана, у мене для тебе хороша новина, – ще з порога гукнув Анатолій.
– У мене також є новини для тебе, так що проходь, але спершу помий руки.
Переодягнувшись Анатолій прийшов до дружини.
– Мене підвищили. А це означає, що й зарплата буде більшою. Тож незабаром можна буде думати про інше житло. Мама обіцяла також допомогти з грошима при покупці квартири. Скільки ще залишилося платити кредиту?
– Залишилося зовсім небагато. Я думала за пів року справлюся. Але тут таке.
Христина присіла поряд із чоловіком і обійняла його.
– У нас буде дитина…
– Що? Анатолій скочив зі стільця. Він лише хотів сказати, що вони зараз не потягнуть дитину. Але вчасно схаменувся, дивлячись на дружину. Натягнув посмішку і вигукнув.
– Ой. Я так радий. Просто це так несподівано.
– Та я й сама не чекала. Тож із виплатою кредиту, можливо, трохи затримаємось. Хоча якщо тобі додадуть нормально зарплату, то це компенсує те, що я скоро менше працюватиму, а потім і зовсім у декрет піду. Та й для дитини треба багато купувати.
Це Анатолій усе розумів і тому всередині все переверталося.
Виплачувати кредит наперед у Христини не виходило. Працювати понаднормово вона вже не могла, а ще постійно щось купувала для дитини.
Анатолій став приносити трохи більше грошей у сім’ю. Плюс то машина зламається, то мама захворіла, і треба допомогти з лікуванням. А потім взагалі до санаторій її відправити. Христина засмучувалася, але мовчала. Все-таки чоловік любив маму і ростила вона його сама. Це не до порівняння з тим, в яких умовах вона росла.
Вчасно народилася маленька Алінка. На виписці зустрічали її веселою компанією. Приїхала Олена з чоловіком та Анатолій із мамою. Причому Анатолій був взагалі напідпитку. Христина зробила йому зауваження, але той пояснив, що це він з радості, адже подія яка у нього – дочка народилася.
Перший тиждень він був разом із дружиною та донькою, а потім повернувся на роботу. Дарія Петрівна приходила кілька разів. Але коли Христина попросила її трохи посидіти з Алінкою щоб сходити в душ, вона дала зрозуміти, що з немовлям не залишиться одна.
– Розумієш, Христинко, я вже стара. Руки у мене тремтять, та й сил немає вже з немовлям поратися. Ось підросте і до мене в гості приїжджатимете. А поки що я так помилуюсь. Милувалася вона так хвилин по 10 і йшла.
Іноді забігала Олена. Вона допомагала як могла, але їй самій теж був час народжувати.
Алінка була спокійною дитиною, але все одно одній Христині було важко. Та й останнім часом Анатолій приходив пізно. Казав, що бере підробітки. Хоча прибутку Христина не бачила. Коли у них з фінансами стало зовсім туго, Христина вирішила працювати з дому.
Облаштувала собі на кухні невеликий куточок, купила відео няню так як втомилася по кожному звуку бігати в кімнату, щоб подивитися чи все добре.
Додаткові гроші були зовсім не зайві. Можна було вже жити спокійніше, тільки втомлювалася Христина сильно.
Ось і сьогодні їй треба було дати звіт і тому половину ночі провела за комп’ютером, а вдень з дитиною.
Одного разу була вже 8-ма година вечора, а Анатолій, як завжди, затримувався.
Вона й не помітила, як заснула прямо, сидячи на стільці. Прокинулася від дивних звуків, що лунали з відео няні.
Виявилося це Анатолій у спальні з кимось розмовляв по телефону.
Христина тільки хотіла встати і піти до чоловіка, як її щось зупинило, і вона вирішила послухати.
– Так, – долинало з динаміка. – Все йде добре. Христина ні про що не здогадується. Заспокойся. Та я й сам думав, що так довго не тягтиметься. Але ж хто знав. Ще трохи, і дружина сплатить свій кредит. А тоді продамо цю квартиру та купимо нову простору в новобудові.
Мамо, нову квартиру оформимо на тебе. Тих грошей, що я відклав, цілком вистачить тобі віддати, на ремонт і меблі. Я ж за сімейне життя майже не витрачався. За п’ять місяців у мене закінчиться термін вкладу. Не хочу втрачати відсотки та знімати заздалегідь. А там зніму і готівкою до тебе принесу.
Христина нічого не отримає. Як тільки я зніму гроші, то подам на розлучення. Квартира буде на тобі, на рахунках у мене нічого. Ну а аліменти платитиму мінімалку. Це не так багато порівняно з тим, що маю своє житло за мінімальну суму. Ну все поки що. А то Алінка ця прокидається і Христина прокинеться одразу теж.
Як тільки він поклав слухавку, дочка тут же закряхтіла. І за хвилину в дверях з’явилася заспана Христина.
– Ти вдома? Говорила вона ледве стримуючись. А я хотіла новий проект подивитися та заснула. Мабуть, сьогодні не працюватиму більше.
– Звичайно, люба, відпочинь, – дбайливо сказав Анатолій.
Наступного дня Христина набрала подругу та все розповіла. Тепер Олена впевнилася, що її передчуття її не підвело.
– Ти поки-що нічого не кажи і не роби. Я з Андрієм пораджуся, він юрист. Не можна так просто залишати.
Цього ж дня Христина повідомила Анатолію, що тимчасово не зможе працювати. Їй треба пройти обстеження, бо почувається не дуже добре. Тож виплатити вчасно кредит вони не зможуть.
Анатолій засмутився, але допомогу з фінансами не пропонував. Тільки спонукав що підібрав їм відмінний варіант і як би хто не повів його.
А через якийсь час прийшовши додому, і побачив валізи в коридорі.
– Кохана, що це? – здивовано запитав.
Але на зустріч йому вийшли Олена із чоловіком.
– А де Христина та Алінка?
– Вони поїхали відпочити на море.
– А що ви тут робите?
– Дивимося, щоб ти пішов тільки зі своїми речами.
– Що ви собі дозволяєте? Я чоловік Христини і я живу тут.
– Щодо чоловіка, то це сумнівно. На тримай і ознайомся. Можеш робити з цим, що хочеш, це копія.
Анатолій крутив у руках свідоцтво про розірвання шлюбу. А також повістку до суду на поділ майна.
– Це ще не все, – продовжив Андрій. – Зі своїх рахунків ти зараз гроші не знімеш так що в банк можеш не бігти. Ти ж знаєш, що все, що нажите в шлюбі, ділиться навпіл? – запитав Андрій і засміявся.
Отак з допомогою друзів Христина викрутилася із складної ситуації, і якби не вони, то могла б залишитися без нічого. Та Андрій довів справу до кінця, Христина залишилася і з квартирою, і з гарними аліментами.
Фото ілюстративне.
