fbpx
Життєві історії
В той вечір Дмитро дуже втомлений повернувся додому і почав відкривати двері. Вони виявилися замкненими зсередини. Дмитро почав дзвонити в дзвінок. Ніхто не відкривав. Він зателефонував Ірині, вона слухавку не брала. Дмитро не розумів, чому Ірина не відчиняє йому, поки не почув її голос з того боку дверей

Ще в дитинстві мама постійно говорила Дмитру, що не можна бути таким аж надто довірливим. У хлопця і справді була добра і відкрита душа, але це швидше шкодило йому, ніж допомагало.

Коли він став дорослим, йому постійно не щастило з жінками. В офіційному шлюбі він був два рази, і разів зо п’ять пробував жити в цивільному шлюбі. Але завжди результат був однаковий. Доводилося розлучатися і починати все спочатку. І всі жінки після розлучення з ним намагалися прибрати до рук якусь частину його майна.

Зараз він жив з черговою цивільною дружиною. Дівчину звали Ірина. Вона сама пішла до нього від одного його знайомого. Дмитро їй дуже сподобався, тому на загальній вечірці, куди вона прийшла з своїм хлопцем, вони втекли з вечірки удвох.

Відтоді вони і живуть разом. Ірина навіть народила йому сина, але свої відносини вони офіційно так і не оформили. Живуть вони в квартирі Дмитра. У дівчини немає власного житла. Дмитро працює інженером в компанії виробляє полімерну продукцію. Він там єдиний технічний фахівець і отримує хорошу зарплату. То ж чоловік повністю фінансово забезпечений.

Нещодавно його фірма відкрила філію в сусідньому маленькому місті, і Дмитро перший раз поїхав туди контролювати запуск нового обладнання. Пропрацював там до одинадцятої вечора і поїхав додому.

Дорога додому зайняла три з половиною години. Втомлений він ледве піднявся до своєї квартири на восьмий поверх елітного будинку з охороною і консьєржем і почав відкривати двері. Двері виявилися замкненими зсередини на засув. Дмитро почав дзвонити в двері. Ніхто не відкривав. Він подзвонив Ірині по телефону. Вона слухавку не брала. Дмитро почав дзвонити в двері без перерви, не розуміючи, чому Ірина не відчиняє йому.

– Йди до своїх дівчат. Туди де всю ніч був. Вони нехай тобі двері відкривають. Я тебе не пущу – раптом почувся з-за дверей голос Ірини.

– Так я працював весь день в іншому місті. Я ж тебе попереджав – почав виправдовуватися Дмитро.

– До першої години ночі не працюють. Де вештався туди і йди – стояла на своєму Ірина. Що робити в такій ситуації Дмитро не знав. Переговори з Іриною були марними.

Додому вона його не пускала, а тільки голосно говорила йому все, що про нього думає, з іншого боку дверей. Витративши пів години на вмовляння і не досягнувши успіху, Дмитро викликав ліфт і спустився вниз. Відкрив свою машину, відкинув сидіння і ліг спати. Вранці йому треба бути на роботі.

Його новий цивільний шлюб знову наближався до закономірного кінця. Жити з такою нерозуміючою жінкою Дмитро не збирався, але вигнати її на вулицю із спільною дитиною він теж не міг.

У перспективі виходило, що це йому треба йти зі своєї квартири. Адже їй йти не куди. За такими невеселими роздумами Дмитро і заснув. Майбутнє нічого хорошого йому не обіцяло. Знову доведеться починати все спочатку, а він так мріяв про розуміючу дружину і чудову, міцну родину.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook