Ольга вже кілька ночей не могла спати, але списувала це на велику зайнятість на роботі. Нещодавно вона, нарешті, обійняла посаду керівника відділу, і тепер у неї роботи стало значно більше. Але і зарплата стала вищою!
Про цю посаду Ольга мріяла вже багато років, для цього понаднормово залишалася на роботі, аби лише керівництво її помітило.
І ось, нарешті, це сталося. Щастю Ольги не було меж. Вона нарешті отримала те, до чого йшла останні кілька років.
Але останнім часом жінка щось не дуже добре себе почувала, якась незрозуміла тривога була у неї на душі, і Ольга не розуміла, звідки вона береться. Начебто, у неї все добре. І син теж телефонував нещодавно, казав, у нього теж все чудово. То ж звідки цей неспокій, Ольга не могла зрозуміти.
Та ще й мама останнім часом їй щодня телефонує, говорить про дрібниці – розповідає про те, що вона вже петрушку на зиму зірвала, грядки вже скопала, горіхів два відра назбирала, і ще помідорів трохи було.
Мама просила Ольгу приїхати, по петрушку і помідори. Але Ольга їй відрізала, що не має часу, і що вона більше грошей на бензин на дорогу в село витратить, їй легше в магазині два кілограми помідорів купити.
Мама нічого не сказала, лише нагадала доньці, що завжди її чекає.
Ольга на ці сентименти не велася. Їй 49 років, вона сама вже мама 28-річного сина. Син Ольги нещодавно одружився і переїхав в інше місто до дружини. А Ольга, нарешті, змогла віддати всю себе кар’єрі. Її робота їй дуже подобалася.
Мамі Ольги всього 75, вона сама живе в селі, має і будинок, і город, так що справ їй вистачає, а вона ще Ольгу постійно до себе кличе, не розуміє, що у неї немає часу.
В той ранок Ольга прокинулася дуже розбитою, вона майже не спала, трохи заснула аж під ранок.
Вона побачила, що саме в цей час їй телефонувала мама. Ольга поставила варити свою улюблену каву і передзвонила мамі, але та вже слухавку не брала.
“Напевно, заснула”, – подумала Ольга і стала збиратися на роботу. Але по дорозі їй зателефонували з невідомого номера:
– Ольго, Вам потрібно в село приїхати. Вашої мами не стало…
Ольга вже не пам’ятає, як розвернула машину і за якусь неповну годину вона вже була у матері. Ось тільки це був єдиний раз, коли матуся не зустрічала її на хвіртці…
На подвір’ї були якісь люди, лікарі, а на сходах стояла зірвана з грядки петрушка, і пакет з помідорами, які мама приготувала для неї.
Ольга ридала над тими помідорами і ніяк не наважувалася зайти в хату…
– Пробач, мамо… Пробач, рідненька, що не встигла…
P.S. Бережімо своїх батьків, поки ще маємо можливість і щастя бачитися на цій землі!!!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.