– Скільки їй років? Всього 38? А я думала, що всі 50, – здивовано шепотілися між собою дві молоді вчительки.
До Зої Іванівни, якій стало зле прямо в учительській, приїхала швидка. І коли заповнювали лікарську картку, Зоя сказала, що їй всього 38.
Виглядала жінка і справді значно старшою за свій вік, завжди втомлена, одягалася старомодно, і майже ніколи не посміхалася та не любила обговорювати з колегами своє життя.
В той день з самого ранку Зої зіпсувала настрій свекруха. Вона зранку стала шукати гроші, і не виявивши їх у сумочці, звинуватила невістку в тому, що це вона взяла їх.
– Знаю, що це ти нишпорила по закутках, аби привласнити мою пенсію! От я пригріла змію під боком, – не вгавала свекруха.
Зоя виправдовувалася, як могла, але марно. Від безсилля та розпачу по щоках потекли сльози.
– Тихо! Важливі новини! – гаркнув із кухні чоловік. Він навіть не думав захищати дружину і продовжував смакувати ранішньою кавою.
Засмучена жінка пішла на роботу, навіть нічого не перекусивши, а в обід у Зої запаморочилося в голові. Їй здалося, що ось-ось знепритомніє. Перелякані вчительки викликали «швидку». Медики пропонували поїхати в лікарню, але жінка навідріз відмовилася. На щастя, через пів години Зої стало трохи легше.
Додому йти вона не хотіла, до самого вечора просиділа на роботі. Перед очима пронеслося все її життя. Зоя раптом зрозуміла, що вона постійно підлаштовується під інших, а своїми потребами нехтує, тому і отримала сьогодні таку неприємність.
В дитинстві вона старанно намагалася завоювати любов і прихильність своїх батьків. Вона була єдиною і пізньою дитиною, але батьки завжди скупилися на ласку та ніжність для неї. Вони хотіли іншої дитини: активної, непосидючої, впевненої в собі. А Зоя любила усамітнитися в кутку і читати книжки. Або мріяти про щось своє.
У старших класах мама з татом відверто казали, що Зоїні успіхи їх не задовольняють. Звісно, вона вчилася непогано, але… Батьки порівнювали її з іншими дітьми, і це порівняння було не на її користь. Вони щоразу перелічували досягнення сусідських дітей, її двоюрідних сестер, синів і доньок колег.
Ні, Зоя завжди була гіршою від них. Як не старалася, шкільних предметів на «відмінно» не «витягувала», але після закінчення школи Зоя вирішила вчитися в педагогічному.
На той час її батька вже не стало, а мати, почувши, яку професію обрала собі донька, лише покрутила пальцем біля скроні.
Незважаючи на несхвалення найріднішої людини, Зоя успішно закінчила університет. Влаштувалася працювати у школу. І дуже любила свою роботу.
Зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася випадково на вулиці. Спішила додому і у неї розірвався пакет. Все випало на асфальт, і Олег кинувся збирати. Так і познайомилися, розговорилися.
Зої її новий знайомий видався ввічливим та турботливим, тому відповіла на його залицяння. А Олег називав її красунею, обіцяв носити на руках і завжди бути поруч із нею. Тож дівчина, якій завжди бракувало добрих слів і підтримки, була певна, що вона нарешті знайшла своє щастя.
Казка закінчилася через кілька тижнів після весілля, коли Зоя потрапила у дім свекрухи. Чуйного, уважного Олега ніби підмінили. Він почав дорікати дружині, що вона не так одягається, не те готує, забагато часу проводить на роботі.
А сам Олег сидів вдома без роботи, після того як його скоротили.
– Мені потрібна робота, за яку добре платять, а гарувати за мінімальну зарплату не буду, – відмахувався від дружини.
Свекруха в цьому підтримувала свого синочка, тому довший час Зоя працювала одна. Часом їй доводилося дуже нелегко. Суперечки, які вдома практично не вщухали, завжди влаштовувала свекруха. А Зоя завжди в усьому була винною, бо чоловік з своєю матір’ю об’єдналися проти неї.
– Бережи себе, Зоє. Ти ж іще така молода, – клопоталася біля неї літня директорка Таїсія Петрівна. Зоя лише зітхнула, бо їй здавалося, що вона – стара бабця. А від майбутнього вона не очікувала ні радості, ні добра, ні щастя.
– Не хочу додому, – прошепотіла Зоя.
Вони говорили довго. Зоя виливала свій біль та образу.
– А знаєш що, бери відпустку і їдь в санаторій, тобі треба відпочити, – раптом запропонувала директорка. – Я нещодавно відпочивала в Моршині, і мені дуже сподобалося. Їдь, не думай. Я тобі навіть премію випишу.
Зоя пообіцяла, що подумає, зібралася і пішла додому.
Як тільки-но молода жінка ступила на поріг оселі, свекруха з чоловіком кинулися до неї з претензіями.
– Де ти вешталася? Купила продукти? Скоріше готуй вечерю, – дратувались обоє. І ніхто й не думав запитати, чи не трапилося нічого на роботі, як вона себе почуває, чи вона не голодна.
«Ні, я тут не невістка й не дружина, а так, прислуга», – подумалося Зої. Вночі їй не спалося: врешті зрозуміла, що її терпінню настав кінець.
Зоя скористалася пропозицією директорки і поїхала відпочивати в Моршин. Свекруха ще більше вз’їлася на неї, бо тепер точно було впевнена, що це невістка взяла у неї гроші.
Чоловік заявив Зої, що якщо вона поїде, то він подасть на розлучення.
Слухати нікого Зоя не стала, вона і сама бачила, що пора щось змінювати, бо далі так тривати не може.
Жінка хотіла відпочити, але насправді у долі був свій план. На курорті Зоя зустріла гарного чоловіка. Вона йому відразу сказала, що вона заміжня, але він відповів, що готовий чекати на неї все життя.
З того відпочинку Зоя приїхала зовсім іншою. Вона змінилася і зовнішньо, і внутрішньо. Сама подала на розлучення, директорка її підтримала.
Нові стосунки заводити Зоя не поспішала, але все ще може бути. Тепер вона вирішила пожити для себе.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
