Я єдина донька у своїх батьків, тому питання кому дістанеться спадщина чи хто має доглядати батьків взагалі ніколи не виникало. Мені 45 років, батькам вже під сімдесят, вони живуть недалеко від мене і я майже щодня забігаю до них в гості. А по телефону з мамою говорю по кілька разів на день, адже вони вже літні люди, і їм дуже потрібне і спілкування, і допомога.
Біля моєї мами живе бабуся Олена, літній жінці вже років 80. У неї є дві доньки, але одна виїхала за кордон, здається, зараз у Франції, а інша хоч і живе всього за 200 кілометрів, але часу приїхати до мами не знаходить.
Тітка Олена завжди була дуже активною, вона організовували толоки по прибиранню вулиці, перед святами завжди напікала калачів і роздавала всім сусідам, що-що, а калачі у неї виходили на славу, вона і на весілля людям їх пекла. В селі бабусю дуже люблять. Але останнім часом вона почала здавати, з хати якщо і виходить, то лише у двір, на вулиці її майже ніколи не видно.
Я поцікавилася у мами, хто приїжджає до неї, а мама сказала, що нікого не бачить. Тоді мене зацікавило питання, хто ж їй продукти купує, а мама відповіла, що коли йде в магазин собі за хлібом, то і сусідці прихопить.
В той день я зайшла до бабусі Олени, а вона пісний борщик їсть з кусочком черствого хліба, я ледь не розплакалася, коли це побачила.
Відтоді я стала заходити до бабусі Олени, йду до мами, несу їй щось смачненького, і до сусідки її забіжу, пригощу теж. То котлеток, то відбивних, то борщику з м’ясом їй занесу, їй багато не треба, але яка вона щаслива стає від того, що хтось про неї турбується.
Якось я її запитала, чому її діти і внуки до неї не навідуються, а вона каже, що їм самим важко, та й дорога далека. Як кожна мама, вона спробувала зрозуміти і вигородити своїх дітей. Але хіба 200 кілометрів це так далеко, щоб не приїхати жодного разу? А та дочка, що закордоном, вона ж би могла комусь платити, щоб до мами хоч раз в тиждень приходив, чи я не права?
Впевнена, що коли прийдеться спадщину ділити, обидві дочки знайдуть і час, і можливість приїхати. Не розумію я людей, чесно. Як на мене, батьки – це найважливіше, що лише тільки може бути, особливо на схилі літ, коли вони як маленькі діти дуже потребують нашої допомоги і підтримки.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
