Моя історія про бумеранг, вийшло так, що ми з свекрухою через багато років помінялися місцями. Не думала, що таке може трапитися, але життя довге. Так вийшло і у мене. Коли ми вирішили з чоловіком одружуватися, ми були ще зовсім юні. Найбільше була проти свекруха. Вона вважала, що я, дівчинка з села, вирішила вийти заміж за її сина лише через квартиру і міську прописку.
Я ж дуже любила свого чоловіка і заради нього була готова на все, навіть терпіти свекруху. Свекруха ж була щиро переконана, що якщо я з села, то мені потрібна прописка і квартира, так вона згодом завжди і говорила, коли ми все ж одружилися. А коли в нас народилася дитина, “щаслива” бабуся заявила, що не пропише її у себе в квартирі, так як наша дочка виросте і відбере у неї все. Я жила у свекрухи і боялася їй зайве слово сказати. Підтримки у мене не було, та ще й дитина на руках.
Коли настав час приватизації, моя свекруха приватизувала квартиру на себе і свою дванадцятирічну доньку в рівних частках. Син, тобто мій чоловік, залишився без нічого. Свекруха дуже переживала, щоб мені щось не дісталося. Коли дитина підросла, ми віддали її в садочок і почали з чоловіком складати гроші на власне житло. Економили на усьому. Пам’ятаю, одного разу я прийшла дуже змучена з роботи, привела доньку з садочка. В квартирі дуже смачно пахло булочками. Треба сказати, що свекруха добре куховарила. Коли внучка попросила у бабусі булочку для себе, і для мами, свекруха віддала дитині лише одну, сказавши, що чекає молодшу доньку зі школи і саме для неї вона ці булочки і пекла.
А тепер я розповім Вам, в чому полягає бумеранг! Ми нарешті назбирали необхідну суму і нам вдалося купили собі квартиру. Ми почали жити окремо. Стали добре заробляти. Я була безмежно щаслива від того, що я нарешті господиня у власному домі. З того часу минуло п’ятнадцять років, моя свекруха сильно постаріла, а її молодша донька вийшла заміж і привела зятя до них в квартиру. Донька відразу встановила окреме харчування. А свекруха вже не має тих сил, що колись були.
Тепер вона щодня приходить до нас додому і жаліється на доньку і зятя, як вони її ображають. Скаржиться, що вони її зараз всякими способами виживають з квартири. А сама вже забула, як колись не хотіла мене приписувати до себе в квартиру і з малою дитиною на вулицю виганяла.
А якось я напекла смачненьких булочок і до нас якраз прийшла свекруха. Я дивилася, як жадібно вона їх їсть і мимоволі згадався той день, коли вона для мене пошкодувала булочку. Звичайно, відтоді пройшло багато часу, я вже давно її пробачила, життя у неї тепер зовсім не легке. Та ось тільки чим ми можемо їй допомогти, якби тоді вона нас не виганяла, може б і жили разом і було б все добре. Але схоже свекруха хоче, щоб тепер ми забрали її жити до себе. Ось такий бумеранг.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
