Мій чоловік, з яким я прожила 20 років, нещодавно сказав, що нам треба серйозно поговорити.
Як правило, ми обговорювали разом якісь спільні великі покупки, чи будували великі плани.
То ж цього разу я подумала, що чоловік хоче зі мною порадитися, яку машину йому купити, бо він вже давно мріяв змінити своє авто.
Іван у мене дуже серйозний чоловік, великий начальник, працює на керівній посаді, і в нашому місті всі його знають.
В той день я приготувала вечерю, і чекала чоловіка з роботи.
Іван мав вельми стурбований вигляд, з чого я відразу зрозуміла, що розмова буде не з приємних.
І я не помилилася, бо Іван як грім серед ясного неба заявив мені, що він мене розлюбив.
Спочатку це виглядало як жарт, але чоловік не жартував. Він пояснив, що давно до мене нічого не почуває.
Правда, відразу мене заспокоїв – йти від мене він не збирається, зробити це йому заважає його статус.
Коли я це почула, у мене в голові крутилося безліч думок, які не складалися в одне ціле.
Ми у шлюбі вже 20 років, у нас є дорослий син-студент, який зараз живе в столиці.
У нас багато спільного майна – і будинок, і машина, знайомі і родичі нас вважають гарною сім’єю.
Тому я не могла зрозуміти, як це – він мене розлюбив?
З Іваном ми познайомилися ще в університеті. Він подобався багатьом дівчаткам, але вибрав серед усіх мене.
У нас було справжнє кохання, незабаром він запропонував мені вийти за нього заміж.
Ось уже пролетіло 20 років нашого спільного сімейного життя.
І я щиро вважала, що ми досі любимо один одного.
Чоловік часто робив мені приємні сюрпризи, возив мене відпочивати.
Ми давно живемо окремо від батьків, в заміському будинку, в шикарних умовах. Наш дім – повна чаша.
Поки я ростила сина і створювала затишок у домі, чоловік робив кар’єру.
Зараз Іван займає високу посаду, він – шанована в нашому місті людина.
Але з часом я зрозуміла, що ця робота не така вже й хороша. Чоловікові доводилося постійно відвідувати різні пафосні заходи, поза робочим часом.
Також він став затримуватися на роботі, але на цей раз все було зовсім по-іншому. Він міг взагалі не прийти ночувати. Хоча раніше такого ніколи не було.
І ось тепер він мені сказав, що більше мене не любить, але подавати документи на розлучення він теж не збирається, так як займає престижну посаду, яка зобов’язує його мати бездоганну репутацію.
Цими словами він мене ошелешив і я не могла більше ні про що думати.
Як таке могло статися з нами?
Ми стільки років разом і пройшли через багато усього, протягом усього часу я була для нього надійною опорою і підтримкою.
А тепер він каже, що ми чужі один одному.
Невже тепер нам доведеться жити ось так, немов сусіди? Лише заради його бездоганної репутації.
Чоловік мене запевняє, що багато сімей так живуть, але особисто я собі цього не уявляю.
І мене таке не влаштовує. З одного боку мені хочеться зібрати речі і піти від нього.
А з іншого, я розумію, що чоловік забезпечує мене, сина і наше безбідне існування. Завдяки зв’язкам чоловіка у мене все є.
Але чи варто це особистих принципів і усього того, через що мені належить пройти?
На людях грати роль його дружини, а вдома бути чужими людьми.
Хіба таке можливо? Як тепер жити з ним після такого зізнання?
Я підозрюю, що у мого чоловіка є інша жінка, але він це заперечує.
Я вже сама не знаю, що мені думати і як бути.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.