Два роки тому я вийшла заміж за чоловіка, якого дуже любила. Вважала, що мені дуже з ним пощастило. Жити ми відразу пішли окремо в квартиру, яку мені у спадок віддала бабуся. Ми обоє працювали, хотіли заробити собі на автомобіль.
Мамі Олексія я відразу не сподобалася. Вона людина, яка дуже любить, щоб все було так, як вона сказала, а я не дуже хотіла робити все по її. Але жила я на своїй території, тому Ганна Михайлівна мовчала при мені, а чоловікові потім виговорювала свою думку.
Свекруха дуже любила ставити мені в приклад свою доньку Олександру, яка все вміє робити краще, ніж я. Сестра чоловіка вдало вийшла заміж, жили вони, правда, зі свекрами, зате у власному великому будинку. Олександра залишила роботу, стала вправною домогосподаркою, а невдовзі народила дитину.
У неї була можливість допомагати мамі, чоловік не мав нічого проти, якщо вона купить зайвих продуктів для тещі чи якийсь дрібний подаруночок. Я ж так перед свекрухою не стелилася, тому і попала в немилість.
А кілька місяців тому закінчилося солодке життя зовиці, не знаю, що там у них трапилося, але повернулася вона з дитиною та сумками до мами в її однокімнатну квартиру.
Олександра з чоловіком не розлучалася, він забезпечував дитину, а за кілька тижнів і сам прийшов жити до дружини, тобто у квартиру її мами. В одній кімнаті стало явно тісно. Свекруха переїхала на кухню, але все одно було незручно. Стосунки із зятем теж були не найкращі, а дочка незмінно ставала на бік чоловіка.
Коли вони зрозуміли, що так довго тривати не може, вирішили, що рік поживуть в цій квартирі, назбирають гроші на перший внесок і з’їдуть. Свекруха не придумала нічого кращого, як попроситися на цей термін до мене, бо в мене квартира трикімнатна, значно більше місця.
Я відразу прямо сказала, що проти. Чоловік потім мене тиждень умовляв допомогти його мамі. І я піддалася на його вмовляння і зрештою погодилася. Тому що я люблю і поважаю свого чоловіка, а не тому, що мені дуже було шкода свекруху, яка ні з ким не може порозумітися.
Зразкової поведінки свекрухи вистачило на два тижні. Спочатку її взагалі не видно було, не чути, а потім стала потихеньку свої порядки наводити. Переставляти на інші місця речі, критикувати ремонт, меблі пересувала, почала приносити якісь свої предмети інтер’єру типу в’язаних серветок під вази.
Останнім часом вона почала мені вказувати, як поводитися в моєму ж домі, коли митися, коли пити чай, коли прибирати. Рахувати, скільки ми спалюємо електрики та ллємо води, і бурчати на цю тему, хоча вона ані копійки на комуналку не дає. Постійно критикує як я готую, але сама до плити не стає.
Хоча я тільки так думала, бо одного разу повернулася з роботи швидше, а свекруха з зовицею у нас обідають і про щось розмовляють. Мене при цьому за стіл не запросили. Навпаки, просили не заважати, бо у них серйозна розмова.
Я люблю свого чоловіка, але вважаю, що все це якось неправильно. Чому я в своїй квартирі маю жити з його мамою в той час, коли рідна донька не захотіла.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
