Наявність у нас власної квартири не звільнила нас від частого спілкування з свекрухою. Жила Марія Олександрівна в передмісті, але це не заважало їй приїжджати до нас мало не щодня.
Сергій у неї єдиний син, тому спочатку я вважала, що це правильно – допомагати мамі, хто ж, як не він. Але з часом я зрозуміла, що свекруха просто користується нашою добротою.
На перших порах після нашого одруження Марія Олександрівна телефонувала сину з абсолютно різних причин, говорила вона просто годинами. Цікавилася, що він їв, тепло він одягнений, як справи на роботі. Замість того, щоб після роботи повечеряти зі мною і обговорити плани на майбутнє, чоловік вів переговори з мамою.
А до вихідних мама вже придумувала причину, щоб покликати сина до себе, то дверний замок зламався, то кущі малини потрібно викопати. Одного разу я з’їздила разом з ним, але цього разу мені вистачило, щоб більше туди не їздити. Свекруха попросила мене приготувати обід, а за трапезою бурхливо обговорювалося, що я все роблю неправильно.
Особливо свекрусі не сподобався мій борщ, бо я попередньо не протушкувала буряк (в моїй сім’ї завжди так робили). Вона сказала, що так ніхто не готує, і якщо вже я в їхній родині, то все маю робити так, як мені кажуть.
А потім свекруха затіяла ремонт у себе на кухні і переїхала на кілька днів до нас. За ці кілька днів вона заглянула в кожен кут, обшарила всю ванну кімнату і шафи, і при цьому постійно робила зауваження з приводу обстановки в квартирі, «у вас зовсім не затишно» – постійно повторювала вона.
Одного разу, повернувшись з роботи, я побачила, що наше ліжко заправлене новим рожевим пледом з веселими рибками, і це при тому що спальня в зелених тонах, задоволена своїм подарунком свекруха радісно оголосила, що так набагато затишніше. А замість мого нового сервізу посуду на кухні красується радянський сервіз, тарілки з завитками і якимись квіточками, келихи з намальованими на них фруктами. Свекруха з гордістю заявила, що це дітям на згадку від дідуся з бабусею залишилося.
Я без вагань взяла сміттєвий пакет і почала з дзвоном відправляти в нього всю цю пам’ять від предків. Коли чоловік повернувся з роботи додому, мама чекала його сидячи на лавочці біля під’їзду. Хотіла поскаржитися на мене, але мій чоловік зупинив її. Він і сам бачив, що його мами стало занадто багато в нашому житті.
Тому він запропонував зустрічатися тільки у свята, а якщо у неї щось зламається, він вишле їй грошей на майстра, потім він викликав таксі і відправив маму додому.
Чоловік підтримує з матір’ю стосунки і іноді приїжджає в гості, і навіть у нас з нею стосунки потеплішали, після того, як ми провели чітку межу дозволеного, тепер ми з радістю обмінюємося у свята подарунками, а свекруха завжди хвалить частування, якими я її пригощаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
