fbpx
Життєві історії
В той день я отримала пенсію і пішла до доньки. Зараз мені 65 років, моїй доньці 42, у неї чудова родина і двоє дітей, але від чаю з зефіром разом зі мною вона ніколи не відмовляється

Свою єдину доньку Любу я ростила сама. В свій час я приїхала з села в обласний центр поступати в інститут, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і знімала вже квартиру.

Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про родину, але сім’я не входила в його плани. Я народила дитину і залишилася сама. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру.

Мама мені любила завжди повторювати: «Донечко, що б не трапилося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми». Ці слова я надовго запам’ятала, бо завжди відчувала їхню підтримку. З часом я стала на ноги, і вже сама їм допомагала, але усвідомлення того, що в цьому світі є люди, які завжди готові тебе підтримати, надавало мені якихось особливих сил.

Заміж я більше не вийшла, так склалося. Зараз мені 65 років, моя донька вже доросла, у неї чудова родина і двоє дітей, онучки уже вчаться в університеті.

В той день я отримала пенсію і пішла до доньки. Перед тим зайшла в магазин і купила різних смаколиків, знаю, що моя Люба дуже любить зефір. А зятю купила копченої риби.

Діти мене не чекали, але радо прийняли в своєму домі, ми з донькою пили чай з зефіром, вона розповідала мені про успіхи внучок. Я щиро радію, що у родині доньки все добре, але так було не завжди. 15 років тому дочка хотіла розлучитися з чоловіком, на той момент у них вже було двоє дітей.

Вона прийшла до мене, я тоді їй сказала ті самі слова, що мені колись моя мама: «Донечко, що б не трапилося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є я». На той час я жила в своїй трикімнатній квартирі і могла з легкістю розмістити дочку з дітьми у себе. Але я дала можливість їй самій вирішувати. Тоді ми попили чай з зефіром, поговорили, донька заспокоїлася і повернулася до чоловіка.

Відтоді вони живуть багато років разом, у них все добре. Зять мені досі вдячний за те, що я тоді підтримала їхню сім’ю. Тепер у моєї доньки ростуть донечки, і вона також їм говорить: «Що б не трапилося, ви повинні пам’ятати, що у вас є ми».

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page