Кілька місяців тому зі мною сталася дуже дивна ситуація, яка зараз отримала несподіване продовження. А може, то хтось з небес все так підлаштував?
В той день я йшла по вулиці і на лавочці біля сусіднього під’їзду побачила одну літню жінку. Цю бабусю я трохи знаю, інколи вона хоче поговорити з кимось, і я зупиняюся біля неї на кілька хвилин.
Цього разу бабуся була настільки чимось заклопотаною, що навіть мене не помітила. Вона уважно розглядала якісь папірці, коли я підійшла ближче, то розуміла, що це платіжки за комуналку.
Я привіталася, запитала, чи все у неї добре, а вона мене попросила піти з нею в банк і допомогти їй все оплатити, бо вона стала погано бачити, і розібратися тепер їй складно.
Дорогою до найближчого банку бабуся переживала, чи вистачить їй грошей, адже з пенсії у неї залишилося всього півтори тисячі гривень, а то ще треба якось до кінця місяця дотягнути.
Тих грошей, які були у бабусі, явно не вистачало, там лише борг за опалення був на 5 тисяч гривень. Я так прикинула, що оплатити треба тисяч зо сім.
Ми підійшли в банк, я забрала всі платіжки у бабусі, попросила її присісти і зачекати на мене, а сама пішла платити. Бабуся віддала мені свої гроші і сіла чекати поки я все зроблю.
За кілька хвилин я все оплатила з своєї картки, а бабусі, щоб вона нічого не запідозрила, сказала, що я витратила тисячу, тому 500 гривень їй повертаю. Вона дуже зраділа, що все так добре вийшло.
Ця бабуся давно самотня, дітей у неї не було, а чоловіка кілька років тому не стало. Вона сама живе у квартирі, яку колись придбав її чоловік. Я пообіцяла бабусі, що допоможу їй оформити субсидію, щоб вона менше платила за комуналку.
Після цього випадку я почала частіше ходити до неї в гості, купувала їй різні смаколики. Особливо вона любила шоколадні цукерки, які, на жаль, сама собі купити не могла.
А якось я поверталася з роботи додому, і на тій самій лавочці знов зустріла бабусю, але була вона не одна, а з якимось молодим чоловіком. Бабуся нас познайомила, сказала, що це її племінник. Я тоді грішним ділом подумала, що він через квартиру згадав про цю літню родичку.
Але моє перше враження про Бориса, на щастя, виявилося помилковим. Приїхав він на кілька днів, і перше, що він зробив, це повернув мені гроші, які я тоді оплатила в банку.
Борис виявився чудовим чоловіком. Він неодружений, на два роки старший за мене, працює у тій сфері, що і я. Загалом, у нас виявилося багато спільного.
Ми не перестали спілкуватися навіть тоді, коли він поїхав. А потім Борис повернувся, щоб зробити мені пропозицію. Тепер ми разом, і я дуже щаслива.
От самі посудіть, це все випадковий збіг обставин чи ретельно продуманий кимось на небесах план? Здається, я починаю вірити в долю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.