Все, що я пам’ятаю про свій перший шлюб це те, що у дружини ніколи не було на мене часу. Інна до декрету працювала викладачем в університеті, а я працював персональним водієм. Моя робота починалася о 5:00 і тривала до 21:00 вечора.
Звичайно, що я приходив додому дуже голодний. Але в холодильнику завжди було пусто. Поїсти приготувати у дружини не було часу, бо з донькою нічого не встигає, прибирати теж. Відбулися розбіжності, так як колишня дружина вирішила продовжувати свою «кар’єру» в університеті за копійки, а для цього треба було повертатися з власної окремої двокімнатної квартири до її мами, яка мала сидіти з дитиною.
Їхати жити до тещі я не хотів, тому запропонував дружині знайти для доньки приватний дитячий садок або взяти няню, якщо вже так тягне працювати. Все апріорі відкидалося. Інна часто звинувачувала мене в тому, що я нічого не розумію. А от її батьки її добре розуміють і дуже переживають за її кар’єру.
А ще, дружина часто дорікала мене тим, що я звичайний водій, і що їй за мене соромно. Мовляв, я сам не дбаю за свій розвиток, і їй не дозволяю. А те, що моя зарплата була в рази більша, ніж у дружини, не враховувалося.
В той день у мене був день народження. Я попередив Інну, що прийду з роботи раніше і поросив, щоб вона щось приготувала. Але замість накритого столу я побачив пусту квартиру і записку на столі. Інна написала, що йде від мене. Дочці тоді було 2 роки. Поки мене не було, вона з батьками навіть дитяче ліжечко вивезли. Зрозумів, що нічого не вирішую і вже балансую на межі розлучення. Подав на розлучення сам.
Після трьох років шлюбу і розлучення довелося починати знову з знімної квартири, поки колишня дружина поїхала за кордон стажуватися на накопичені мої, її мами і декретні гроші. Втомилася вона, виявляється.
З донькою бачитися вони з її мамою не давали кожного разу з різних причин. На зустрічах для оформлення дозволу для виїзду за кордон вона завжди говорить тільки про себе і своїх «успіхи» на роботі викладача в нашому університеті.
Я через рік одружився з простою дівчиною з села і одружений вже 5 років. У мене повноцінна сім’я, завжди повний їжі холодильник. Що не кажіть, а для чоловіка важливо, щоб його вдома смачно годували. Одним словом, я щасливий.
А ось моя колишня дружина і далі шукає собі ідеального чоловіка. А мене звинувачує в тому, що я не хочу спілкуватися з нашою донькою. Але ж вони самі цього добивалися. Не знаю я, чи роблю правильно, що не спілкуюся ні з колишньою дружиною, ні з нашою дитиною, час покаже.
Залишайте минуле в минулому. Розлучення – це ще не кінець світу, це просто досвід і всесвіт обов’язково нас зведе з потрібними людьми.
Фото ілюстративне – ecosmak.
