Ніколи не думала, що син, з яким в мене завжди стосунки будувалися на довірі, в один момент стане для мене чужим. Мені 61 рік, а моєму єдиному синові, Петрові, 30. Заміжня я другий раз, тобто мій чоловік – вітчим мого сина. Син одружений вже 7 років, внучці вже три роки. Ми живемо поруч, у сусідньому будинку. В свій час ми з чоловіком допомогли синові придбати житло.
Спілкування практично припинилося приблизно два роки тому. Я відчуваю, що мій син на мене за щось дуже ображений, але за що, я не знаю і всі мої спроби з’ясувати це (в тому числі і через невістку), ні до чого не привели.
Мій син ріс дуже хворобливим хлопчиком, було багато інших проблем з ним, але стосунки у мене з ним завжди були близькими. Виховувала його я практично одна, так як вітчим – людина м’яка і добра, в виховання практично не втручався, почувши одного разу: «Ти – не мій батько».
Мені доводилося бути і матір’ю, і батьком – а що поробиш? Були і не дуже хороші друзі, від яких мені прийшлося практично рятувати сина. Не кажу, що я ідеальна, але я старалася, як могла.
Відносини зіпсувалися різко, коли я повернулася влітку з Туреччини. Ми з чоловіком вирішили відпочити на морі, в той раз купили дорогі путівки, вирішили, що можемо собі дозволити. А коли повернулися, я побачила, що у мене не працює комп’ютер, тому я попросила сина допомогти з комп’ютером.
Треба сказати, що не перший раз просила, і йому здавалося, що це вже дуже часто. Коли я запитала, чому він такий сумний, син промовчав, а невістка на кухні по секрету сказала, що син хотів купити собі машину, але на ту марку, яку він вибрав, йому не вистачило грошей. Сам він нічого не сказав, просто піднявся і пішов разом з дружиною, не взявши спечені мною пиріжки.
Відтоді зі мною не спілкується. Їде за кордон – мені про це не повідомляє. Спілкуємося з онукою тільки через невістку, яка на всі питання відповідає: «Це вже ви з ним розбирайтеся самі».
Намагаюся не ображатися, молитися, дзвоню, пишу йому, але без відповіді. Що робити, не знаю. Намагалася просто зовсім залишити сина в спокої, це тільки призвело до повного відчуження. Як достукатися до нього?
Сама я була гарною дочкою, доглядала за моєю мамою до самого кінця, любила її дуже, син допомагав мені в цьому. А з такими відносинами, як у нас зараз склалися, я не впевнена, що на старість син захоче про мене піклуватися. Як мені налагодити відносини з сином? Якби мені хто порадив, як все відновити, я готова на все.
Фото ілюстративне – babyblog.
