Десь в той час, коли я була ще зовсім малою дівчинкою, коли мама на мене сердилася, то вона постійно мені говорила, що ось коли вийду я заміж, буде у мене свекруха, ось тоді то я дізнаюся, як добре мені завжди жилося з батьками, коли маєш все готове і працювати за кусень хліба не потрібно зовсім. Мама щодня мені говорила, що я маю її з татом цінувати, адже ще прийдеться мені жити з чужими людьми, і тоді я їх ще згадаю, які вони добрі, турботливі та щедрі у мене були. Хоча мені було вже й не так легко жити зі своїми батьками, якщо говорити досить відверто.
Мої батько й мама були інтелігентними людьми, в будинку ніколи не сперечалися, і не говорили нічого поганого при мені. Але в тихому болоті, як кажуть в нас у народі, ще ті чорти водяться. Моя мама чомусь завжди всім була незадоволена і вічно висловлювала мені свої претензії. У нашій родині не було такого поняття, як особистий простір для себе і вільний час.
Моя мама завжди говорила мені з татом:
– Всі завжди повинні бути при ділі, щоб нехороші думки в голову не лізли ніколи! Твої інтереси і захоплення, зовсім не допоможуть тобі в житті, тому роби так, як ми тобі все говоримо, слухайся нас. Ми краще знаємо, як тобі жити, що робити та, як себе поводити.
Та й багато моїх знайомих і подруг, які вийшли заміж раніше за мене, не дуже добре відгукувалися про своїх новоспечених свекрух, постійно нарікали на матерів своїх чоловіків. Я не пам’ятаю жодної жінки, яка б розповідала щось хороше про рідну маму свого чоловіка. Я тоді не розуміла, чому так люди живуть, невже не можна подружитися та жити в мирі і злагоді.
В глибині душі я десь стала розуміти, що мене чекає не дуже солодке життя й у заміжжі, адже мене всі лише на це настроювали, всі навколо говорили про це.
А потім я познайомилася з Миколою. Ми щиро покохали один одного, і вирішили одружитися. Микола вирішив познайомити мене зі своєю мамою. Він і раніше хотів, щоб ми з нею зустрілися, але я так боялася, що весь час відкладала цю зустріч на інший раз, адже готувалася лише до найгіршого, хоча розуміла, що змінити сама вже нічого не зможу. Про свою матір мій наречений завжди говорив тільки хороше, було видно, що між ними взаєморозуміння та щира любов. Але я й не дуже дивувалася, це ж його рідна мати. Але, коли я розповідала про свою маму, часто щиро дивувався і казав:
– А що, хіба так в житті буває? Ти ж її рідна донька!
Про свою майбутню свекруху Людмилу Андріївну я знала вже чимало, завжди з увагою прислухалася, що про маму свою каже Микола, вона була вчителем початкових класів, з чоловіком давно розлучена, у неї багато друзів, живе не багато, але люди дуже її поважають та люблять. Вона відкрита та щира людина. Коли я це озвучила батькам, вони в два голоси, але особливо на цьому наголошувала мама, сказали, що це пекельна суміш. Самотня жінка, яка працює вчителем, її навіть чоловік не витримав, не зміг разом з нею жити, сам втік від неї, не те, що невістка.
Знайомство з мамою Миколи пройшло на диво спокійно і навіть весело, чого я аж ніяк не очікувала. Я не помітила, як пролетів час, і майже зовсім перестала її боятися, вона мені здавалася милою та привітною жінкою, мені з нею було затишно. Але батьки стояли на своєму, це вона зразу така вся хороша, постривай, прийде вона до тебе ще після весілля, от тоді ти й побачиш її справжню сутність. Ти так швидко не горнися до неї, бо ще не раз пошкодуєш про це.
Вперше, коли Людмила Андріївна мала прийти до мене в гості, я очікувала її з якоюсь тривогою, але нічого поганого не відбулося. Вона не лазила по моїм шафам, не перевіряла, чи є наліт на чашках. Одного разу вона прийшла раптово, ми зовсім не чекали на її візит. У неї вийшов з ладу автомобіль, вона якраз була поруч з нашим будинком, за нею повинен був приїхати її знайомий. Вона просто зателефонувала мені і попросилася на чай, сказала, що нічого готувати не потрібно, вона не голодна.
Тоді я і подумала, що ось все найстрашніше так раптово починається. Вона напевно це спланувала дуже добре ще заздалегідь. Я відразу стала думати, що моя свекруха навмисне це зробила, навмисне до мене прийти хоче, коли я неготова, щоб дорікати потім мені у всіх моїх недоліках. У квартирі не проведено прибирання, до чаю у нас нічого немає, холодильник у мене майже порожній, чоловік лише в магазин ввечері мав заїхати. Що її запропонувати я навіть не знала, та й прибирати було пізно, вона стояла вже, майже, на порозі.
Вона прийшла з тортом, сяюча та усміхнена, як завжди. Ми пили чай і розмовляли так, як подружки, наче ровесниці, які знали одна одну вже багато років. Вона розповіла, що її колишня свекруха не давала їй ніколи вільно зітхнути, завжди лізла в усі їх з чоловіком справи і тому вона розійшлася з її сином. Тоді вона сказала собі, що ніколи і ні за що не буде такою, як та жінка, яка зіпсувала їй життя. Щастя сина для неї не в тому, щоб він жив під її контролем. А що там в домі відбувається, їй байдуже, зі своїми порадами вона не лізе, адже кожна людина живе, як їй зручно, як душа бажає.
– І, взагалі, хочу поділитися з тобою радісною новиною, я скоро заміж виходжу! – сказала вона щиро і радісно так посміхнулася.
Я дуже здивувалася, але не могла не порадіти за маму мого чоловіка. Їй майже 50 років. Вона дійсно дуже хороша людина, я бажаю лише щастя їй.
Нещодавно моя люба свекруха таки вийшла заміж, вона зараз дуже щаслива. Ми часто телефонуємо одна одній, ходимо в гості, виїжджаємо всі разом на природу. І, можливо, це важко комусь уявити, але з нею мені комфортніше і спокійніше, ніж з батьками. Жодного разу вона не дорікнула мені чимось, мені з нею спокійно і цікаво, вона позитивна людина.
А найголовніше, що я для себе теж вирішила, що коли мій син одружується і приведе до хати невісточку, я буду такою ж доброю та розуміючою свекрухою, як моя друга мама. Я так вдячна їй за це, що й словами не передати.
Я щаслива, маючи таку людину поруч. Вона завжди мене зрозуміє, дасть слушну пораду, в найважчі хвилини життя вона завжди поруч зі мною. Я люблю свою свекруху і довіряю їй.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – tfa.org.
