Ми з сестрою завжди були дуже різними, але намагалися підтримувати одна одну в будь-яких ситуаціях.
В 20 років я вийшла заміж, у нас з чоловіком народилася дитина. Жили ми відразу окремо, не сподіваючись на чиюсь допомогу.
Зоряна ж поїхала в місто шукати щастя, заміж вона не поспішала, хотіла спочатку чогось досягти.
Але у її плани втрутився випадок, Зоряна зустрічалася з одним хлопцем і через якийсь час зрозуміла, що дитину чекає. А батько цієї дитини просто зник, коли почув цю новину.
Я не знала, що порадити сестрі в цій ситуації, але пообіцяла, що підтримаю її і зроблю все, що в моїх силах.
У Зоряни народився син, племінника свого я відразу полюбила.
Зоряна часто залишала його у нас, бо навіть після народження сина вона не переставала шукати свою долю.
Одного разу вона приїхала до мене з дитиною, і запитала, чи можу я їй допомогти. Я запитала – в чому справа? А вона сказала, що у неї з’явився чоловік, який кличе її з собою на заробітки за кордон.
– Сестричко, у нього наміри дуже серйозні. Він одружуватися зі мною хоче, і навіть дитину обіцяє усиновити, але нам треба поїхати на рік за кордон, щоб на квартиру заробити. Виручи, прошу тебе, – щебетала Зоряна.
Я навіть не знала, що сестрі на це відповісти, адже справа дуже серйозна, та й сама я ці питання не вирішую, у мене є чоловік.
– Зоряно, я не можу сама прийняти таке рішення. Мені з чоловіком порадитися треба. Та й з грошима у нас зараз сутужно, нам самим ледве вистачає, – відповіла я.
Та сестра мене запевнила, що про гроші мені не треба хвилюватися – обіцяла висилати мені щомісяця певну суму і для дитини, і нам ще щось перепаде.
Ввечері на мене чекала важка і неприємна розмова з чоловіком. Він був категоричним та наполягав на своєму.
Крім того, дочка наша теж стала на його бік. Вона не хотіла ділити свою кімнату із двоюрідним братом.
Наша сімейна нарада давалася всім нам дуже важко, але, зрештою, я змогла переконати чоловіка та дочку забрати Андрійка до нас.
Зоряна перевезла сина до нас і поїхала за кордон. Перший час вона справді надсилала гроші на його утримання і мій чоловік якось із цим мирився.
А потім вона зникла. Ми вже навіть подумали, що з нею щось трапилося за кордоном, адже зв’язку не було довгих 7 місяців.
Якось уранці, коли ми з чоловіком збиралися на роботу, пролунав дзвінок. Це дзвонила Зоряна.
Вона розповіла, що вирішила залишитися за кордоном. З тим чоловіком у неї нічого не склалося, але там вона знайшла собі іншого, значно багатшого чоловіка, який зробив їй пропозицію.
Про дитину вона йому не зізналася, тому просила, щоб Андрійко ще на якийсь час залишився у мене.
Після такої розмови всередині мене все обірвалося. Я розуміла, що сестра вже не повернеться за дитиною, а мій чоловік не дозволить залишити Андрійка у нас, але й вигнати його на вулицю я не могла.
Чоловік і справді не зрадів новині, навіть сказав, що розлучиться зі мною. Але я була готова навіть до такого, адже Андрійка я любила як рідного сина.
Проте, чоловік згодом заспокоївся, і ми продовжили жити як колись. Я дбала про двох своїх дітей однаково.
Зоряна і справді не повернулася. Вона навіть не цікавилася, що з її сином.
Андрійко як лише став студентом, так відразу від нас з’їхав, щоб не завдавати нам зайвих турбот.
Моя дочка теж виросла, вийшла заміж і переїхала від нас до свого чоловіка.
З своїм чоловіком я таки розлучилася після 25 років шлюбу і залишилася одна.
Коли в мене почалися проблеми з здоров’ям, то донька сказала, що не може мене до себе забрати.
А Андрій забрав. У нього тепер своя квартира є, і він відразу наполіг, щоб я переїжджала до нього.
Ось як буває, рідна донька від мене відмовилася, а нерідний син в біді мене не кинув…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.