Події мого дитинства дуже вплинули на моє теперішнє життя і я не знаю, що з цим робити. Колись я дуже пишалася своїм батьком і любила його навіть більше, ніж маму. Хоча і мама у мене – найкраща! Я була єдиною донькою, у нас була найщасливіша сім’я – про це говорили всі знайомі.
Батько не шкодував для нас часу і сил, багато працював, щоб у нас було все, що треба, і навіть більше. Я все це добре пам’ятаю. А для мене батько готовий був зірку з неба дістати. Тому я б ніколи не подумала, що батько здатен на таке – кинути нас з мамою.
В той день мені виповнилося 12 років, так, саме в мій день народження, батько від нас пішов. До іншої жінки. Зранку, як ні в чому не бувало, привітав, подарував подарунок і відправив нас з мамою в магазин купити ще щось собі. А коли ми повернулися – його вже не було. Він забрав тільки своїм особисті речі. На столі був приготований ним святковий обід, записка для мами і документи на квартиру, переоформлені на її ім’я.
Більше я батька ніколи не бачила, не отримала від нього жодного листа, жодного дзвінка. Нічого! Виявилося, що у нього давно вже була інша сім’я, там була теж дочка – три рочки. Батько довго метався між двома сім’ями, а потім таки вибрав їх, вони разом поїхали в інше місто, а потім емігрували в США.
Мама моя від такого підступного кроку з боку батька не змогла оговтатися – через рік її не стало, вона просто розтанула від туги. Провести маму в останню путь батько не приїхав. Далі я жила з бабусею – його мамою, яку він теж кинув і ніколи з нею не зв’язувався. І коли бабусі не стало, він теж не з’явився.
А я відтоді перестала вірити усім чоловікам, в кожному бачу потенційного негідника і зрадника. Я не розумію, як можна робити так багато хорошого і потім разом все перекреслити.
Зараз мені 30 років, люди кажуть, що я дуже вродлива. У мене гарна робота, я добре заробляю, шанувальників повно і можна було б створити сім’ю. Але я не можу змінити своє ставлення до чоловіків і просто їх всіх відшиваю.
Не знаю, навіщо все це розповідаю, розумію, що в кожного своє життя і свої проблеми, але раптом хтось все ж скаже щось таке, що допоможе мені поміняти свою думку щодо чоловіків. Я втомилася бути самотньою, це дуже важко. Розумію, що батька пробачити треба, але поки що ніяк не можу, а пройшло 18 років.
Фото ілюстративне – 360tv.
