Коли сестра мого чоловіка зібралася заміж 4 роки тому, то свекруха вирішила залишити дочці свою двокімнатну квартиру. Дмитро, зрозуміло, був не дуже задоволений, але квартира мамина, і їй вирішувати.
Сама ж свекруха захотіла перебратися в будинок за містом, який дістався нам від бабусі.
– Поновлю будиночок, займуся господарством, – планувала Марія Петрівна.
Свекруха тоді вийшла на пенсію. Будиночок, що дістався їй від її мами, був з газом і водою, каналізація своя, ділянка цілком доглянута, адже про будиночок ніколи не забували, використовуючи як дачу. Єдиний недолік – він був маленьким.
Тоді свекруха запропонувала зробити прибудову, і запропонувала синові, і дочці допомогти. Буде розкішний будинок, від міста недалеко – приїжджатимете, та відпочиватимете.
Зовиця Христина відмовилася відразу. Адже треба гроші вкладати і сили. Христина сказала, що відпочинок в селі не для неї, тому вкладатися вона не буде. А мій чоловік погодився.
Кошти у нас були, ми жили в моїй квартирі син підростав, незабаром і я сама розраховувала на роботу вийти. Ми порадилися та відповіли Марії Петрівні, що допоможемо їй з прибудовою. А вона за це пообіцяла її на нас оформити. Каже, так буде слушно: доньці квартиру, вам частину будинку.
Про те, що це все одно не надто справедливо, раз прибудову робитимуть на їхні кошти, а квартира сестрі залишилася задарма, Дмитро здогадався, але промовчав, заради миру в сім’ї.
Ми побудувалися за рік – дві кімнати, наша та дитяча, кухня невелика, зате своя, ванна з туалетом та коридорчик. Ще й з боку свекрухи половини прибудували санвузол, щоб їй зручно було. Влітку приїжджали у відпустку, взимку на вихідні, та й одні вихідні на місяць намагалися там проводити цілий рік. І навіть Новий рік зустрічали з друзями, а ялинку ставили прямо на ділянці.
Ми з чоловіком закупили в прибудову всі необхідні меблі, відвезли постільну білизну. Вийшов будинок на двох господарів. У свекрухи кімната та кухня, у нас свій простір.
На початку літа приїхали, а у нас у дитячому складі речей пелюшки: коляски, іграшки, пакети якісь, а ліжка сина просто немає.
– Христина приїжджала, – пояснила свекруха, – у них у квартирі нема де зберігати речі. А ліжечко вона тимчасово взяла для своєї доньки. Їй спати нема на чому, куплять своє і повернуть, ви ж все одно не завжди тут живете.
Мені це не сподобалося і відразу сказала свекрусі, що речі, віддані без господарів, треба повернути на місце і більше так не робити. І не треба перетворювати нашу прибудову на склад мотлоху, зайвого в міській квартирі доньки. Дмитро мене в цьому підтримав.
– Ось ви як, – образилася Марія Петрівна, – я до вас з добром, оформила на вас частину свого будинку, а ви тепер мені умови ставите?
– Мамо, – сказав Дмитро, – ти не частину свого будинку оформила на нас, а нашу частину, в яку ми вкладали гроші.
Але Марія Петрівна й слухати нічого не хотіла.
– Було б вам куди вам вкладати, якби я не дозволила. До того ж, я на вас ще й частину землі відписала.
Але ліжко до наступних вихідних на місце все ж таки повернули. Відпустка у нас була в серпні, вирішили ми три тижні провести у селі на дачі. Приїхали, а наше місце зайняте. Христина з дитиною вирішила у мами погостювати та затишно розташувалася в наших кімнатах. І відмовилася перебиратись на половину своєї мами.
– Хто першим встиг, той і молодець, – відповіла нам зовиця.
І Марія Петрівна підтримала дочку, сказавши, щоб ми приїжджали через тиждень. Але нам приїжджати на відпочинок у будинок свекрухи розхотілося. І так Дмитра обділили житлом, то тепер ми ще й фінансово вклалися, щоб Христина без проблем із чоловіком могли відпочивати на природі, навіть не питаючи у нас дозволу.
Я розумію, що далі буде ще гірше, тому не знаю, як правильно вчинити.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
