Галина залишилося вдовою дуже рано, донька ще навіть в школу не ходила. Сама виховувала донечку, багато працювала, про особисте життя не думала. Нещодавно Галині виповнилося п’ятдесят і саме в цей час вона познайомилася з Юрієм. Він був уважним, доброзичливим і з почуттям гумору і жінці здалося, що це той чоловік, якого вона чекала усе життя.
Юрій був серйозним бізнесменом і доволі заможною людиною. Жив він в котеджі, в престижному районі міста, один. У нього було два дорослих сина, у яких вже були свої сім’ї. У кожного було по великій гарній квартирі, робота, що дозволяє жити безбідно. Та й батько, якщо потрібно, завжди допомагав.
Юрій придивлявся до Галини не довго, жінка просто зачарувала його своєю порядністю і невдовзі він запропонував Галині переїхати до нього в котедж за містом. Вона погодилася. Залишила свою трикімнатну квартиру дочці з зятем і переїхала до коханого чоловіка. І все було б чудово, якби не його діти, які зустріли таку подію в багнети. Вони приходили в гості, при кожному зручному випадку намагалися Галину принизити, дати їй зрозуміти, що вона не повинна бути з їх батьком. Говорили гидоти про неї батькові. Синів можна було зрозуміти. Вони боялися втратити спадщину. Згодом відносини батька і синів ставали все гіршими і гіршими.
Галина сподівалася, що незабаром Юрій зробить їй пропозицію, але сама заводити розмову на цю тему вона соромилася. Юрій чомусь не спішив узаконювати їхні стосунки. Так вони прожили півтора роки, а потім у чоловіка стався гіпертонічний криз з серйозними наслідками. Юрій не міг рухатися, відняло мову.
Сини іноді приходили, але допомогти Галині доглядати за батьком навіть не намагалися. Говорили їй, що це вона його довела, вона у всьому винна і нехай тепер доглядає. Вона й не збиралася кидати хворого, хоча розуміла, що в майбутньому її нічого доброго не чекає. Їй совість не дозволяла піти. Два роки вона доглядала за Юрієм, а потім його не стало. Сини відразу вирішили позбутися жінки – в той же день змінили замки, а її з речами виставили за поріг.
Але серед цих речей не було ні дорогої шуби, яку подарував їй Юрій на день народження, ні коштовностей, ніяких більш-менш пристойних речей. Їй не залишалося нічого іншого, як повернутися в свою колишню квартиру, в якій вона була прописана. Але дочка з зятем зустріли її непривітно, Галина чітко зрозуміла, що і тут їй не раді.
Галина терпіла кілька місяців, а потім поїхала в село, в якому народилася, до своєї самотньої сестри. Так і жили вони вдвох, дві вже немолоді і самотні жінки.
А нещодавно Галина зустріла свого однокласника, який вже багато років самотній. Тепер він кличе Галину до себе, але навчена гірким досвідом жінка вже боїться зробити такий відповідальний крок.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
