Я народилася в невеликому містечку. У мене ще є старший брат, різниця у віці у нас шість років. В наших батьків є власний будинок, який вони будували кілька років, переїхали ми в нього, коли мені було 12.
Першим з дому на навчання поїхав брат. Він закінчив університет і залишився в місті на роботі. Потім і я поїхала в місто вчитися. Після закінчення технікуму я вступила на заочне в університет і влаштувалася працювати в тому ж місті, де і вчилася. В цей час мій брат повернувся додому до батьків. Вони знайшли йому хорошу, за мірками нашого містечка, роботу і він жив з ними і працював.
Я, закінчивши університет, сама знайшла собі роботу своєї мрії в тому ж місті, де навчалася. Почала добре заробляти. До батьків приїжджала часто. Через кожні два тижні. Брат мені завжди заздрив, що я живу одна у великому місті, добре заробляю, ніхто мене не повчає і не виховує.
Я у нього питала: «А що тобі заважає? Їдь і ти. Знайди роботу і теж живи один». Але він не міг вийти із зони комфорту. Мама його все життя дуже любила, опікала, обходили, потурала всім його проханням.
Пізніше мій брат причастився до оковитої і втратив роботу. У підсумку він, ніде не працюючи, став просто жити з батьками за їх рахунок.
Наші літні батьки почали хворіти, і за ними, і за будинком був потрібний догляд. Я часто їздила до них, щоб допомогти мамі по дому і в догляді за татом. Мені було її дуже шкода.
У свої приїзди я помічала, що ремонт псуватися з роками. Тому щороку я брала відпустку і намагалася підтримувати зовнішній вигляд будинку. І він зараз в порядку. Я клеїла шпалери в кімнатах, фарбувала в будинку вікна, підлоги, ганок, паркани. Купувала нову і сучасну побутову техніку в будинок, тюлі, штори, деякі меблі.
Крім мене це більше ніхто не робив. Батькам було не до цього. Брату було все одно, в яких умовах він живе. Його все влаштовувало.
Я питала у нього: «Чому ти не працюєш? Невже тобі не хочеться жит и в хороших умовах?». Він говорив, що його все влаштовує. Коли я приїжджала на вихідні, то весь час була зайнята прибиранням в будинку. У мене не було часу зустрітися з друзями.
Пізніше я вийшла заміж. Через якийсь час ми з чоловіком купили квартиру в місті, де ми працювали. Батьки купити квартиру нам не допомагали. Ми взяли кредит і самі його погасили.
Потім не стало мого батька. Я відмовилася від спадщини на користь мами. У мене народилася дитина. Зараз я не можу їздити до мами, тому що дитина маленька, а їхати далеко. Але в ті рідкісні приїзди, я завжди переживаю, що будинок, який будував мій тато, занепадає.
Брат не доглядає за будинком. Все всюди брудне, старе, що не доглянуте, скрізь безладдя.
Будинок зараз оформлений на маму. З одного боку у мене ж є своє житло. А з іншого боку житло у мене нажито в шлюбі з чоловіком. Раптом ми розлучимося, і мені захочеться повернутися в рідну домівку, а брат скаже, що він тут господар.
От я не знаю, чи правильно вступати в спадок, якщо у брата це єдине житло? Можливо, йому захочеться, щоб я відмовилася в його користь. Щоб він відчував, що він там єдиний власник і господар.
Але у мене є дочка. А це рідна домівка, може моїй дочці колись там знадобиться ділянка або будинок.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
