– Свекруха мене егоїсткою вважає, – з образою в голосі розповідає 27-річна Інна. – А я їй кажу– а хто про мене подумає, і про мою дитину, якщо не я, ви, чи що? Ви, кажу, Сергія зовсім не шкодуєте. Ганяєте його кожні вихідні в це село, а у нього, між іншим, сім’я, дружина і дитина через два місяці народиться. Нам з ним елементарно поговорити нема коли! Я чоловіка не бачу, в будні він на роботі з ранку до ночі, у вихідні – Вас везе в село до Вашої матері.

Інна з чоловіком Сергієм чекають первістка. Інна не працює. Сергій набрав підробітків, трудиться з ранку до ночі, додому приходить тільки спати. Живуть вони в квартирі, що належить батькам Інни, але в перспективі хочуть купувати своє, збирають початковий внесок. З квартири їх ніхто не жене, але Сергій переживає, що прийшов на нерухомість дружини приймаком, і намагається якомога швидше купити своє.

В свій час, багато років тому, батьки свекрухи розміняли свою трикімнатну квартиру на дві, надали житло дочці і сину, а самі поїхали на постійне місце проживання в невелике село, на свою так звану дачу. Будинок в селі дуже задешево був куплений ними раніше.

– Будинок практично без зручностей, треба піч розпалювати, воду з колодязя носити. До цивілізації двадцять хвилин на автобусі, до зупинки теж пристойно, кілометрів зо три пішки. Дід там перебудував дещо, підробив, і так вони і прожили там багато років, поки свекруха з братом ніжилися в столиці. Втім, треба віддати належне, нерухомість батьків примножили: у свекрухи тепер двокімнатна квартира, у її брата – трикімнатна.

В минулому році діда, на жаль, не стало, бабуся залишилася в селі одна. Практично без умов – без гарячої води, нормального туалету, душа, та й з медициною там великі проблеми. Ні, влітку там, звичайно, добре, але взимку зовсім складно. А бабусі, між іншим, уже під вісімдесят!

Свекруха з братом ніби як запропонували матері хоча б на зиму перебратися до когось з них в місто. Але бабуся переїжджати до дітей відмовилася. Ті розвели руками – нехай живе там, де звикла!

Сину взагалі це на руку – мовляв, відмовилася, нехай тоді живе сама, як хоче, стане важко – ласкаво просимо в місто. Дочка, тобто свекруха Інни, виявилася більш совісною. Кожні вихідні жінка купує продукти і разом з сином Сергієм їде до матері на машині. Везуть туди чисту білизну, брудну забирають прати, тягнуть питну воду, продукти, все необхідне бабусі для життя.

Привезти це все без машини непросто. Та й Сергій на місці допоможе – наносити води і дров, розкладе покупки, щось полагодить, щось відремонтує. У сільському будинку робота для чоловіка є майже завжди.

Їдуть в село в суботу з ранку, цілий день проводять там, повертаються найчастіше в цей же день пізно ввечері. А з ранку чоловік сідає за комп і береться за підробіток, ось і всі вихідні. Виходить, п’ять днів на тиждень чоловік працює, вихідні на дачі, а з понеділка знову на роботу.

– І мало того, що на ці візити йде купа часу – грошей теж витрачається чимало! – переживає Інна. – За бензин, наприклад, Сергій з матері ніколи не бере, незручно йому. А це влітає в копієчку.

Я вже сто разів говорила свекрусі прямим текстом, що мені вже набридли ці поїздки! Кажу, це ви зобов’язані бабусі за квартиру, а не ми, тому допомагайте їй самі, нас не смикайте! Вона, така – ну і що ти пропонуєш, мовляв? Ну давай кинемо бабусю в селі без води і хліба, зате Сергій поруч з тобою буде сидіти, за руку тримати!

Кажу, забирайте матір до себе! А вона – сенсу, каже, немає вже забирати, місяць залишився, там вже тепло буде! Ну це зрозуміло, не хоче вона мати забирати, це ж стільки проблем відразу. Простіше раз в тиждень відвезти туди сумки з їжею і жити собі спокійно.

Сергій до претензій дружини теж серйозно не ставиться. Виходу, мовляв, іншого немає, кинути літню людину не можна, в місто їхати вона сама не хоче.

– Я взагалі вважаю, що займатися літніми батьками повинні їх діти, але аж ніяк не внуки! – продовжує Інна. – Свекруха з братом повинні вирішити цю проблему самі. Не хочуть їздити, нехай перевозять матір до себе, ну хіба можна вже в вісімдесят років жити в таких умовах. Тим більше, виявилася бабуся в цьому селі з ласки дітей!

Інна дуже переживає, що після народження дитини простіше не буде – чоловік як і раніше буде мотатися в село по вихідних, а дитину ростити їй доведеться одній.

Бабусі – проблема матері, аж ніяк не онуків. Тим більше там брат є. Ось нехай домовляються, їздять по черзі хоча б, чи беруть мати в місто. Так, проти волі. Але що ж тепер.

Фото ілюстративне – derevnya.