fbpx
Життєві історії
В суботу зранку племінник з дружиною приїхали до мене на дачу. Привітали мене з днем народження, який був на днях і подарували чайний сервіз – дешевенький, правда, але я думала, що від щирої душі. Справжня причина їх відвідин розкрилася випадково, після того, як я підслухала розмову дружини племінника з моєю зовицею. В телефонній розмові зовиця повчала свою невістку, як виклянчити у мене побільше продуктів: картоплі, буряків, моркви і цибулі

Вже багато років з квітня по жовтень я живу на своїй дачі, де постійно працюю в городі. Цього року дачний сезон плавно підходить до кінця. Я вже майже зібрала весь урожай, у мене добре вродила і картопля, і буряк, і морква, і цибуля. Одним словом, на зиму я себе забезпечила повністю продуктами з свого городу.

Мені 64 роки, чоловіка не стало в минулому році, є двоє дітей і троє вже досить дорослих онуків. З квітня по жовтень я постійно щось роблю: то саджу, то полю, то кошу, то поливаю, то урожай збираю, то закрутки якісь кручу. Без діла ніколи не сиджу. Ні діти, ні інші мої родичі до мене не приїжджають і нічого мені не допомагають. У них на це немає часу.

Щоліта у мене дуже хороший урожай. Більшу частину його я намагаюся віддавати дітям і онукам, але перепадає й іншим родичам, і навіть сусідам. Але деякі з них мою доброту сприймають за слабкість і самим нахабним чином цим користуються. Особливо – син моєї зовиці. З нею самою я вже багато років не спілкуюся, відколи не стало мого брата.

Але племінника я завжди рада бачити. На минулих вихідних він мені зателефонував і казав, що приїде. В суботу зранку він з дружиною і дітьми під’їхали до мене своїм авто. Я була дуже рада їхньому приїзду і намагалася максимально щедро їх прийняти.

Офіційна причина їх візиту – привітати мене з днем народження, який був на днях. Я накрила гарний стіл, навіть шашличок посмажила. Ми добре посиділи, вони постійно скаржилися на важке життя. Племінник з дружиною подарували мені сервіз – дешевенький, правда, але від щирої душі. Але це я так думала.

Справжня причина їх відвідин розкрилася випадково, після того, як я підслухала розмову дружини племінника з моєю зовицею. В телефонній розмові зовиця повчала свою невістку, як виклянчити у мене побільше продуктів. Мені стало так неприємно від цього, словами не передати. Я, звичайно, збиралася дати їм кілька кілограм картоплі, буряків, моркви і цибулі.

Але вони приїхали з мішками. Сказали, що за картоплею, морквою, буряком, помідорами і гарбузом. Від такої безпосередності я геть розгубилася, але урожаєм поділилася. Однак, цього виявилося замало і вони ще й яблук назбирали, так як у них цього року не вродили, а у мене були. Гаразд би ще запитали, чи є у неї зайві, скільки можна зібрати? Ні, просто півмішка наповнили і в багажник віднесли.

Загалом, нахабство зашкалює. Ось такі родичі бувають. Набрали повні мішки продуктів, навіть дякую не сказали. Не запитали, чи потрібно мені допомогти. Мені не шкода продуктів, просто відчуваю себе використаною.

Фото ілюстративне – cemicvet.mediasole.

facebook