Я працюю 5 днів на тиждень. Тому готую заздалегідь, як правило на вихідних, щоб поки мене не було вдома, діти і чоловік голодними не залишилися.
Плюс ще з собою треба щось взяти на роботу. Загалом готую в великих каструлях, як на величезну родину. В суботу, як завжди, я наготувала повний холодильник їжі. Зазвичай, приготованого мною вистачає аж до вівторка.
А тут в понеділок приїхала я ввечері з роботи, а вдома холодильник пустий. Ні на вечерю, ні тим більше на завтра поки мене не буде, нічого не залишилося.
Стало так прикро, що словами не передати. Знову до плити вставати чи що? Почала своїх питати, хто так гарно поїв, що все пусто? Вдома тільки діти після школи були, але не вони ж так постаралися?
Після довгого мовчання дочка нарешті зізналася, що вона прийшла з подружками-однокласницями після школи, щоб пообідати і піти гуляти. І вирішила, що буде справедливо нагодувати і їх. Спочатку я хотіла її насварити. Чесно, дуже хотіла, адже мені завтра на роботу і тепер вони самі залишаться голодними, якщо я весь вечір на кухні не проведу. Але потім раптом мені згадалося…
В нашій школі вперше ввели велику перерву. Вона тривала цілу годину і за цей час ми повинні були сходити до їдальні або додому і поїсти, а потім повернутися до занять.
І ось я з трьома подружками прийшла до себе додому. Чому саме до мене? Та тому, що моя мамуля готувала просто приголомшливо! І мені подобалося, що дівчатка з величезним задоволенням наминали те, що мама приготувала і вихваляють. А в той день були ще й голубці…
Голубці! Так як їх готувала моя мама, так ніхто не вмів. Це вам не просто відварений напівфабрикат. Це капуста зі свого городу, фарш перекручений власноруч моїм татом.
Мама відварювала капусту до м’якості, завертала в неї ложку фаршу додавши трохи рису з морквою і спеції, а потім злегка обсмажувала на сковорідці. Після обсмажування голубці ще потрібно було скласти в товстостінну каструлю і тушкувати довго-довго на маленькому вогні.
Весь під’їзд знав, вірніше відчував, що мама готує свої супер-голубці. Запах стояв такий, що можна було вже ним починати вечеряти, для підігріву апетиту.
Навіть така привереда як я, чекала з нетерпінням поки каструля буде знята з вогню і нас покличуть за стіл. Так як же мені не похвалитися було, що моя мама кращий кулінар в світі? Як було запропонувати, щоб подружки йшли обідати саме до мене? Мені так подобалося слухати, як вони хвалили мою маму. Це було надзвичайно приємно.
А ввечері мама дивувалася, як так можна з’їсти пів-каструлі голубців, таким маленьким як ми. Вона випитувала, чи не стало нам погано, після такої великої кількості їжі.
Тим більше після такої ситної страви, якою і доросла людина швидко наїдається. Але ми з братом наполегливо мовчали, не зізнаючись, що нагодувала я пів-класу.
І ось тепер історія повторилася, лише вже з моїми дітьми. І зрозуміла, що дитина зовсім не хотіла мене образити, а скоріше навпаки. Хотіла похвалитися, що її мама смачно готує.
Загалом вирішила я не піднімати галас, голосячи що тепер знову готувати треба замість відпочинку. Просто запросила дітей на кухню, щоб разом зі мною готували, заодно і господарювати повчаться.
Сьогодні будемо готувати голубці за маминим рецептом.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
